Зіркою Ігор на біговій доріжці став новозеландський атлет, Пітер Снелл. Попередній титул олімпійського чемпіона він виграв 1960 року на початку своєї кар'єри, а станом на 1964 рік він вважавсня найкращим бігуном на середні дистанції в світі. В Токіо він вирішив змагатись на двох дистанціях (800 та 1500 метрів) та достатньо комфортно виграв обидві. Іншим дворазовим чемпіоном Ігор стала радянська метальниця Тамара Пресс.
Ще кілька атлетів (так само як і Снелл на 800-метрівці) повторили у Токіо свій римський олімпійський успіх 4-річної давнини. Метальник диска Ел Ортер став олімпійським чемпіоном втретє поспіль, попри травму, яка змушувала його терпіти біль під час стартів. Юзеф Шмідт з Польщі захистив свій титул у потрійному стрибку, а ефіоп Абебе Бікіла знову став першим у марафоні.
Австралійка Бетті Катберт після перемог 1956 року на 100- та 200-метрівці в Мельбурні стала олімпійською чемпіонкою на 400-метрівці, яка була вперше представлена в жіночій олімпійській програмі. Спортсменка здобула перемогу над британкою Енн Пакер, яка в свою чергу також виграла в Японії, але на дистанції вдвічі довшій, встановивши новий світовий рекорд.
Найбільша несподіванка трапилась у бігу на 10000 метрів, де перемогу неочікувано здобув американець Біллі Міллс. Чинний на той час рекордсмен світу, австралієць Рон Кларк, був лише третім[1].
Олимпийские игры : стаття // Легкая атлетика: Энциклопедия. В 2-х т. : [рос.] / В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах ; общ. ред. В. В. Балахничев. — Москва : Человек, 2012. — Т. 2. — С. 30-129. — ISBN 978-5-904885-81-6.(рос.)