Олімпійські чемпіони зі спортивної ходьби та марафонського бігу визначались на шосейних трасах, прокладених вулицями міста, проте старт і фініш відбувався на арені.
Представницький рівень у багатьох дисциплінах (особливо, у спринтерських та бар'єрних) зазнав відчутних втрат через бойкотування олімпійських стартів майже 60 країнами на чолі зі збірною США. Позаяк, на олімпіаді було показано багато і по сьогодні видатних результатів, попри низку нарікань на суддівство у окремих дисциплінах. Останні включали, зокрема, незарахування спроб нерадянських атлетів у чоловічому потрійному стрибку, спірне зарахування спроб олімпійського чемпіона Дайніса Кули у метанні списа та неоднозначне трактування окремих спроб у метанні диска.
Найяскравішими виступами були перемоги ефіопського атлета Міруца Їфтера у бігу на 5000 та 10000 метрів, протистояння британців Стіва Оветта та Себастьяна Коу на дистанціях 800 та 1500 метрів, а також 8 світових рекордів (3 у чоловіків та 5 у жінок)[1].
Олимпийские игры : стаття // Легкая атлетика: Энциклопедия. В 2-х т. : [рос.] / В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах ; общ. ред. В. В. Балахничев. — Москва : Человек, 2012. — Т. 2. — С. 30-129. — ISBN 978-5-904885-81-6.(рос.)
[1] — С. 22-79. Архівовано з джерела 15 січня 2019(англ.)