Іван Омелянович Леви́цький ( 16 листопада 1875 , Мала Лука — 8 квітня 1938 , Львів ) — український композитор , скрипаль, хоровий диригент і музичний педагог .
Народився 16 листопада 1875 року в селі Малій Луці (тепер Чортківський район Тернопільської області , Україна ). Здобув освіту у гімназії в Тернополі .
Впродовж 1899 –1913 років працював у судових закладах Тернополя, одночасно там же протягом 1903 –1910 років викладав у Другій гімназії , працював другим диригентом товариства «Боян» , організував ансамбль, де грав Мар'ян Крушельницький . У 1910 році здав екзамен на посаду вчителя співів і гри на скрипці і з 1913 року викладав спів і музику в приватній учительській жіночій семінарії товариства «Рідна школа» у Львові .
Брав участь у Першій світовій війні . Воював у складі Австро-Угорської армії , отримав поранення. Після демобілізації жив у Відні і впродовж 1915 –1917 років брав приватні уроки гармонії та композиції у Річарда Штора , викладав спів і гру на скрипці на семінарських курсах.
З 1918 року жив у Львові , де працював вчителем у приватній учительській семінарії, організовував концерти , виступав як скрипаль, хоровий диригент. З 1919 року — професор музики єдиної у Львові учительської семінарії з українською мовою навчання. Протягом 1920 –1930-х рокув, з перервами, працював у Вищому музичному інституті (серед його учнів був Євген Цегельський ); у 1934 –1937 роках викладав у польській семінарії. Помер у Львові 8 квітня 1938 року.
Як композитоор, автор:
творів для скрипки — Елегія, Пісня без слів, Романс, Ноктюрн (1910-ті, «Українська рапсодія», «Кавказ», Балада, Українські танки № 1, 2;
творів для хору — «За байраком байрак» (1914), «І небо невмите, і заспані хвилі» (1914), «По вулиці вітер віє» (1914), «Тече вода в синє море» (1923), «Вітре буйний», «Іду я тихою ходою» (усі на слова Тараса Шевченка ); «Я не жалуюсь на тебе, доле», «Глянь на криницю» (обидва на слова Івана Франка ); «Зеленая рутонька» (слова Олександра Олеся );
солоспівів — «Буває, тужу за тобою» (1914, слова Богдана Лепкого ), «В рідній школі» (1931, слова Василя Щурата );
обробки народних пісень ;
перекладення для скрипки і фортепіано , зокрема «Думи про Нечая» Дениса Січинського . У репертуарі музиканта були твори Йоганна Себастьяна Баха , Йоганнеса Брамса , Генрика Венявського , на власні слова.
Автор підручника «Нарис історії музики» (Львів, 1921). Серед праць:
Основи теорії музики. Львів, 1921 (перев. 1966, Нью-Йорк );
Популярна наука гармонії. Жовква, 1929;
Про так званий тон скрипки і його умови // Боян. Дрогобич, 1930. № 4–5.
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
