Ландміліція
Ландмілі́ція або ла́нд-мілі́ція (рос. дореф. ландмилиція < нім. Landmilitia — «земельне ополчення») — рід місцевих військ у Російській імперії 18 століття. Напіврегулярне ополчення, що охороняло кордони імперії. Існували Українська, Закамська, Сибірська і Смоленська ландміліції. В Україні членів ландміліції зневажливо називали ланцями[1].
Опис
Українська ландміліція
Озброєння нових ландміліціонерів складалося з палаша або шаблі, 2 пістолетів. Третина особового складу мала карабіни або рушниці, дві третини — піки.[3][4].
- 1727: полки ландміліції перейменовані за назвами українських міст[3].
- 1729: ландміліція доведена до 4 регулярних й 6 іррегулярних кінних полків[4].
- 1731: ландміліція розгорнута в 4 піших (по 1200 вояків) і 16 кінних (по 1000 вояків) регулярних полків[4].
- 1731: Ландміліція була перейменована на Українську ландміліцію через формування Закамської ландміліції[4].
- 1736: Українська ландміліція перейменована на Український ландміліційний корпус. Усі 20 полків переформованні на кінні полки. Усім полкам видано прапори й уніформу, але з білого сукна[4].Корпус мав в своєму арсеналі 220 гармат[3].
- 1762: Український ландміліційний корпус перейменовано на Український корпус. 20 кінних полків скорочено до 1 кінного і 10 піхотних. Полки перейменовані за назвами російських міст. Особовий склад полків призначений на постійні квартири в українських містах[3][4].
- Бєльовський піхотний полк
- Борисоглєбський кінний полк
- Брянський піхотний полк
- Єлецький піхотний полк
- Козловський піхотний полк
- Курський піхотний полк
- Орловський піхотний полк
- Ряжський піхотний полк
- Сівський піхотний полк
- Старооскільський піхотний полк
- Тамбовський піхотний полк
- 1770: розформовано Український корпус. 4 піхотні полки зберегли назви й увійшли до складу російської армії (Єлецький 33-й піхотний полк, Севський 34-й піхотний полк, Ряжський 70-й піхотний полк, 71-й Бєльовський піхотний полк). 5 піхотних полків увійшли до складу інших російських полків (Тамбовський увійшов до Юріївського піхотного полку, Старооскільський — до Новоторжського 114-го, Курський — до Ярославського 117-го, Козловський — до Тенгінського 77-го, а Брянський — до Кабарднинського 80-го). Орловський піший полк і Борисоглєбській кінний полк були розпущені й втратили спадковість з майбутніми однойменними частинами[4].
Закамська ландміліція
- 1736: створено Закамську ландміліцію за наказом імператриці Анни. До її складу увійшли 3 кінні полки (Шемшинський, Білярський, Сергіївський) і 1 піший (Олексіївський, згодом — Олексопольский). Головне завдання ландміліції — захист Оренбурзького краю від набігів степових кочівників[4]. Особовий склад війська — однодворці, колишні стрільці, пушкарі та люди колишніх служб, здавна поселених в прикордонних містечках за річкою Камою.
- 1771: кінні полки перетворені на легкі польові команди[4].
- 1796: піший полк (Олексопольский) увійшов до складу армії (на початку 20 століття — Адекеївський 31-й піхотний полк)[4].
Сибірська ландміліція
- 1761: створено Сибірську ландміліцію за наказом імператриці Єлизавети. До її складу увійшли один драгунський полк і один піхотний батальйон. Головне завдання ландміліції — оборона південних кордонів Сибіру[4].
- 1764: розформовано піхотний батальйон[4].
- 1771: драгунський полк переформований на легкі польові команди[4].
Смоленська ландміліція
- 1765: створено Смоленську ландміліцію в складі одного Смоленського кінного полку (колишнього Рославльского шквадрона)[4].
- 1775: розформовано Смоленську ландміліцію. Смоленський кінний полк переформований на Смоленський драгунський полк (на початок 20 століття — Смоленський 2-й уланський полк)[4].
У культурі
- Від слова «ландміліція» походить українське лайливе слово «ланець» — яким первісно називали членів цього військового формування, а потім — також гультяїв і розбишак[1]. Закінчення «-ець» могло з'явитися внаслідок впливу пол. łanzknecht («ландскнехт»), що походить від нім. Landsknecht[5].
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
|