Лаврак

Лаврак
Лаврак з Північного моря, Бельгія
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Окунеподібні (Perciformes)
Родина: Моронові (Moronidae)
Рід: Dicentrarchus
Вид: Лаврак
Біноміальна назва
Dicentrarchus labrax
(Linnaeus, 1758)

Синоніми
  • Morone labrax
Посилання
Вікісховище: Dicentrarchus labrax
Віківиди: Dicentrarchus labrax
EOL: 224729
ITIS: 170317
МСОП: 135606
NCBI: 13489

Лаврак, також лаврак звичайний, морський окунь європейський, сибас (лат. Dicentrarchus labrax) — океанічна риба, що іноді заходить до солонуватих і прісних вод, належить до родини Моронових (лат. Moronidae). Один з 2-х видів роду Dicentrarchus, єдиний вид роду у фауні України. Лаврак занесений до Червоної книги України. Природохоронний статус «Неоцінений».

Характеристика

Лаврак біля острова Менорка, Каталонія

Сягає довжини 103 см,[1] зазвичай — до 50 см, і вагою до 12 кг.[2] Тіло стиснуте з боків, вкрите циклоїдною лускою. Бічна лінія добре виражена, майже сягає заднього краю хвостового плавця. Промені першого спинного плавця колючі. На нижньому краї передкришкової кістки є 4–6 шипів, направлених вперед. Вздовж середини язика зуби розташовані смугою. Спина зеленувато-сіра, боки сріблясті, черево сріблясто-біле, на зябровій кришці розташована темна пляма. Молодь має темніше забарвлення.

Ареал

Поширені у східній Атлантиці від Норвегії до Марокко, також біля Канарських островів і Сенегалу. Зустрічається у Середземному і Чорному морях. У Чорному морі достатньо рідкісний, поодиноко зустрічається вздовж берегів Криму біля Севастополя, Кара-Дагу, у Керченській протоці.

Біологія

Морська / солонуватоводна, океанодромна риба, субтропічна риба, що населяє прибережні мілини 10–100 м глибиною.[3] Також населяє приморські солоні озера, лимани, рідко заходить у гирла річок. Пересувається між морями невеличкими групами.

Живиться переважно сардиною, також споживає бентичних ракоподібних.[4] Нерестує літом і восени. Ікра пелагічна.

Господарське значення

Смажений сибас в ресторані

Важливий промисловий об'єкт. Є частиною традиційної каталонської кухні, популярним об'єктом марикультури в Каталоної і взагалі у Середземномор'ї.

Посилання

  1. ↑ IGFA, 2001. Database of IGFA angling records until 2001. IGFA, Fort Lauderdale, USA.
  2. ↑ Fiedler, K., 1991. Lehrbuch der Speziellen Zoologie. Band II: Wirbeltiere. 2. Teil: Fische. D. Starck (ed.). Gustav Fischer Verlag, Jena. 498 p.
  3. ↑ Frimodt, C., 1995. Multilingual illustrated guide to the world's commercial warmwater fish. Fishing News Books, Osney Mead, Oxford, England. 215 p.
  4. ↑ Costa, M.J., 1988. Ecologie alimentaire des poissons de l'estuarie du Tage. Cybium 12(4):301-320.

Джерела