У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:
Кі.
Монастир Кі (тиб. དཀྱིལ་དགོན ་, вайлі: dkyil dgon[1]) — тибетсько-буддистський монастир (гомпа) школи гелугпа. Розташований у високогірному регіоні Спіті[en][2], округ Лахул і Спіті, штату Гімачал-Прадеш в Індії[3].
Історія
Монастир був заснований буддистським учителем Дромтонпа (1005—1064) в середині XI століття[4]. У XVII столітті монастир був захоплений монголами і став гелугпа[4]. В 1830 році він був пограбований під час воєн між Ладакхом та Куллу[5]. У 1841 році монастир був серйозно пошкоджений армією догра під командуванням Гулам-хана і Рахім-хана, а пізніше того ж року на нього напали сикхи. У другій половині 1840-х років монастир сильно постраждав від пожежі[4]. За даними 1855 року в ньому проживали 100 ченців. У 1975 році він сильно постраждав від землетрусу[4]. У його відновленні значну допомогу надало Археологічне управління Індії та Державний департамент громадських робіт. 2000 року, з 1 по 15 серпня, було проведено Святкування тисячоліття монастиря[3]. У рамках заходу Чотирнадцятим Далай-ламою було урочисто відкрито новий молитовний зал. У даний час в монастирі також розміщується «Меморіальне товариство для людей похилого віку та інвалідів Качен Дуг'яла», яке надає житло людям похилого віку та інвалідам. Станом на 2012 рік у монастирі проживали близько 300 лам[4].
У зв'язку з тим, що за тисячу років свого існування Кі часто зазнавав усіляких нападів, будівля має вигляд оборонного форту, а не монастиря[4].
Опис
Кі — найстаріший і найбільший монастир регіону[4]. Присвячений 24-й реінкарнації лоцави (перекладача та наставника) Рінчен Санпо[3]. Розташований на вершині пагорба на висоті 4166 метрів над рівнем моря поблизу річки Спіті[4]. Найближче велике місто — Маналі, до якого 210 км дорогою, щодня ходять автобуси[4].
Стіни монастиря вкриті картинами, фресками та тхангками[4], які є прикладом монастирської архітектури XIV століття, яка розвинулася внаслідок китайського впливу.
У монастирі зберігається колекція древніх фресок і книжок, зокрема зображень Будди.
Будівля монастиря має три поверхи[6], перший, головним чином, підземний. Він використовується як склад[3]. Особливо виділяється одна кімната, звана Данджур, багато розписана фресками. На другому поверсі знаходиться красиво оформлена зала та келії більшості ченців. У монастирі низькі кімнати та вузькі коридори. Тьмяно освітлені проходи, складні сходи та маленькі двері ведуть до молитовних кімнат, які самі по собі не мають єдиного дизайну[4].
Галерея
Див. також
- Подібні гомпи в цьому регіоні:
Примітки
Література
- Omacanda Hāṇḍā. Buddhist Monasteries in Himachal Pradesh. — Delhi : Indus Publishing Company, 1987. — 216 p. — ISBN 9788185182032.
- A. H. Francke. Antiquities Of Indian Tibet. — Delhi : Low Price Pubication, 1914. — ISBN 81-7536-167-0.
- Handa, O. C. (1987). Buddhist Monasteries in Himachal Pradesh. Indus Publishing Company, New Delhi. ISBN 81-85182-03-5.
- Handa, O. C. (2005). Buddhist Monasteries of Himachal. New Delhi, India: Indus Publishing Company. ISBN 81-7387-170-1.
- Harcourt, A. F. P. (1871). On the Himalayan Valleys:— Kooloo, Lahoul, and Spiti". Proceedings of the Royal Geographical Society of London, Vol. 15, No. 5, 336—343.
- Kapadia, Harish. (1999). Spiti: Adventures in the Trans-Himalaya. 2nd Edition. Indus Publishing Company, New Delhi. ISBN 81-7387-093-4.
- Janet Rizvi. (1996). Ladakh: Crossroads of High Asia. Second Edition. Oxford University Press, Delhi. ISBN 0-19-564546-4.
- Cunningham, Alexander. (1854). LADĀK: Physical, Statistical, and Historical with Notices of the Surrounding Countries. London. Reprint: Sagar Publications (1977).
- Francke, A. H. (1977). A History of Ladakh. (Originally published as, A History of Western Tibet, (1907). 1977 Edition with critical introduction and annotations by S. S. Gergan & F. M. Hassnain. Sterling Publishers, New Delhi.
- Francke, A. H. (1914). Antiquities of Indian Tibet. Two Volumes. Calcutta. 1972 reprint: S. Chand, New Delhi.
- Sarina Singh, et al. India. (2007). 12th Edition. Lonely Planet. ISBN 978-1-74104-308-2.
Посилання