Павло Олександрович Кучеренко
Павло Кучеренко в випускному альбомі Київського медичного інституту (1924)
Народився	15 (27) жовтня 1882(1882-10-27) Ростов-на-Дону
Помер	28 травня 1936(1936-05-28) (53 роки) Київ
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	Російська імперія, СРСР
Alma mater	Санкт-Петербурзька військово-медична академія
Заклад	Київський медичний інститут
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Відомі учні	В. С. Лисовецький, П. Г. Бережанський, М. Д. Юркевич, Є. І. Чайка, Б. М. Соловйов та інші.

Павло Олександрович Кучеренко (15 (27) жовтня 1882(18821027), Ростов-на-Дону — 28 травня 1936, Київ) — український радянський лікар-патологоанатом, доктор медичних наук з 1919 року, професор, в 1920–1936 роках завідувач кафедрою патологічної анатомії Київського медичного інституту.

Народився 15 (27 жовтня) 1882 року в Ростові-на-Дону. В 1908 році закінчив Військово-медичну академію в Петербурзі. По закінченню курсу був призначений молодшим лікарем у Вінниці. З 1910 року працював у Київському університеті під керівництвом В. К. Високовича. В 1911 році був обраний на посаду прозектора при кафедрі патологічної анатомії професора Висковича. В 1914 році був мобілізований в армію, але працював без відриву від кафедри. В 1915 році призначений старшим асистентом, а в 1919 році захистив докторську дисертацію на тему: «О гликогене при диабете».

В 1920 році запрошений приват-доцентом української лектури медичного факультету Київського медичного інституту; з цього часу починається його самостійне завідування кафедрою патологічної анатомії, якою він завідував до самої смерті. Згодом одночасно — професор Київського інституту вдосконалення лікарів.

У 1925-1931 роках завідував кафедрою патологічної анатомії Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту^[1].

Помер 28 травня 1936 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 13-І, ряд 5, місце 9).

Павло Кучеренко неодноразово обирався членом Київської міської ради, брав участь у роботі Президії Вченої ради, Кваліфікаційної комісії Народного комісаріату охорони здоров'я.

Багато працював у галузі фізичної хімії і молекулярної патології (морфологія залоз внутрішньої секреції при злоякісному рості).

Учнями Павла Кучеренка були — В. С. Лисовецький, П. Г. Бережанський, М. Д. Юркевич, Є. І. Чайка, Б. М. Соловйов та інші.

Автор понад 60 наукових праць, основному присвячених вивченню змін нирок при цукровому діабеті, виникненню ендемічного зоба в Україні, лімфогранулематозу, проблемам онкології тощо. Серед них:

• «К вопросу об отложении гликогена в почках при сахарном мочеизнурении». Київ (1917);
• «Основи патологічної морфології». Київ (1929);
• «Інкреторні залози і злоякісні новоутвори». Київ (1937).

Автор підручника «Патологічна анатомія» (1936).

Серед його співробітників Григорій Махулько-Горбацевич^[2], Микола Сисак, Всеволод Костянтинович Роше, Пальчевський тощо.

• КУЧЕРЕНКО [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Архів Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника
• Г. Ю. Аронов, А. П. Пелещук. «Легенди і бувальщина київської медицини (люди, факти, події, документи)». К. Століття
• Біографічний довідник завідувачів кафедр та професорів Національного медичного університету імені. О. О. Богомольця. 2001.
• Іван Розгін. Професор, Доктор медицини Павло Кучеренко Біо-бібліографічний начерк-спогад [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.]. Лікарський вісник, №2(8) 1957, С.7-15