В 1934 року вступив в люфтваффе. Після закінчення авіаційного училища служив інструктором льотної підготовки. 2 вересня 1943 року переведений в 5-у ескадрилью 301-ї винищувальної ескадри, літав на FW.190A-8. Вже в ході третього бойового вильоту (у ніч на 23 вересня 1943 року) збив 2 чотиримоторні бомбардувальники. До 25 березня 1944 року на рахунку Вельтера були 17 перемог, які він здійснив всього в ході 17 бойових вильотів. В ніч на 20 вересня 1944 року збив «Москіто» легендарного британського льотчика Гая Гібсона, кавалера Хреста Вікторії. 2 листопада 1944 року поставлений на чолі експериментального командування, названого зондеркомандою «Вельтер», яке мало перевірити можливість використання нового реактивного винищувача Ме.262А-1а. Вельтер став найрезультативнішим асом, що літав на Me.262. 21 січня 1945 року на базі команди Вельтера була сформована 10-а ескадрилья 11-ї ескадри нічних винищувачів. 12 квітня 1945 року літаки Вельтера були переведені в Любек, і він вже більше участі в боях не брав. 7 травня 1945 року на чолі своїх підлеглих підняв у повітря літаки і перелетів у Шлезвіг, де здався британським військам. Всього за час бойових дій здійснив 93 бойові вильоти і збив 51 літак (у тому числу 25 «Москіто»), з них 47 під час нічних боїв. Загинув в автокатастрофі.
лицарський хрест (18 жовтня 1944) — за 33 перемоги (з них 29 нічних) протягом всього 40 вильотів.
дубове листя (№769; 11 березня 1945) — за 51 перемогу (з них 49 нічних).
Література
Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
.svg){kind=small}
