PROFILPELAJAR.COM

Кунерсдорфська битва
	Семирічна війна
	Битва під Кунерсдорфом, Александр фон Коцебуе
Дата	12 серпня 1759
Місце	Кунерсдорф, Пруссія
Результат	Перемога австро-російської армії
Сторони
Російська імперія; Австрія	Пруссія
Командувачі
Пьотр Салтиков; Ернст Гідеон Лаудон	Фрідріх II
Сили
59 500; 248 гармат	50 900; 230 гармати
Втрати
16 332	18 609–20 700; 172 гармати

Кунерсдорфська битва (нім. Schlacht bei Kunersdorf; рос. Кунерсдорфское сражение) — битва Семилітньої війни, яка відбулася 12 серпня 1759 року поблизу села Кунерсдорф (нині Куновиці, Польща) між арміями Росії та Австрії з одного боку і Пруссії — з іншого. Завершилася поразкою прусського війська на чолі з Фрідріхом II Великим.

Передумови

Докладніше: Семирічна війна

Після поразки прусської армії генерала Карла Генріха фон Веделя у битві при Пальцигу 23 липня 1759 року росіяни зайняли табір у Пальцигу. Наступного дня Ведель із рештою війська перейшов Одру, щоб запобігти тактичному об'єднанню росіян і австрійців. 29 липня король Пруссії Фрідріх II перейняв командування корпусом герцога Вюртемберзького Фрідріха II Ойґена і приєднав до нього 21 батальйон та 35 ескадронів. Австрійці на чолі із фельдмаршалом Ернстом Гідеоном Лаудоном перемістилися на північ від Одри, тоді як король Фрідріх на початку серпня повернув до Зоммерфельда, щоб зупинити наступ свого ворога. 5 серпня 1759 року 24-тисячний австрійський корпус об'єднався із 55-тисячним російським військом на чолі із Петром Салтиковим на схід від Франкфурта-на-Одері, створюючи таким чином загрозу столиці Пруссії — Берлінові^[8]. Загалом австро-російське військо нараховувало 84 батальйони, 60 гренадерських рот і 98 ескадронів із 79 тисячами солдатів та 212 гарматами. 9 серпня Фрідріх II об'єднався з військами Веделя, плануючи ризикнути і вступити у вирішальний бій із союзниками, які стояли в укріпленому таборі на пагорбі біля села Кунерсдорф (нині Куновиці, Польща). Прусська армія нараховувала 63 батальйони і 110 ескадронів, загалом 49 тисяч солдатів і 160 гармат^[9].

Хід битви


План битви

11 серпня пруссаки форсували Одру біля Ґеріца. Корпус Фрідріха Августа фон Фінка між 2 і 3 годинами ночі 12 серпня почав марш поблизу села Треттін широким півколом навколо позицій Салтикова через ліси навколо Кунерсдорфа. На світанку їх помітили навпроти південно-східного флангу російської армії. Лише тоді король Фрідріх II зрозумів, що він знаходиться не позаду росіян, а навпроти їхньої укріпленої позиції. Йому довелося перегрупувати війська, втративши таким чином час. Рівнина поблизу Кунерсдорфа була вкрита водотоками, а далі, за 20 метрів на північний захід, знаходилися позиції союзників. Вони простягалися від Одерської рівнини на південному заході, де стояв Лаудон, до Мюльбергана на північному сході.

Об 11:30 Фрідріх II розпочав бій годинною канонадою проти лівого флангу російських військ. Після першої успішної атаки радники радили Фрідріхові II зупинитися на досягнутому, оскільки такий успіх уже створював імовірність відступу союзників. Проте король був сповнений рішучості здобути перемогу, попри чисельну перевагу союзників.

Однак запланований Фрідріхом II маневр із використанням косого строю зазнав невдачі, оскільки друга прусська атака була зупинена перед ворожими оборонними лініями в Кугрунді, які не були заздалегідь помічені пруссаками. У цих боях прусські сили зазнали значних втрат. Рішуча контратака російсько-австрійських сил призвела до безладу в прусській армії та покидання поля бою увечері 12 серпня. Після того, як сили Лаудона відкинули прусську кавалерію на чолі з Людвігом Вільгельмом фон Шорлеммером, прусські сили остаточно зазнали поразки.

Втрати прусської армії склали приблизно 19 тисяч солдатів, у тому числі 6179 убитими. Втрачено 28 прапорів, 172 гармати і 110 вагонів амуніції. Російська армія втратила 566 офіцерів і 13 615 солдатів, австрійська — 116 офіцерів і 2215 солдатів^[10].

Наслідки

14 серпня місто Торгау було захоплене союзниками, а шведи прямо загрожували Берліну. Через поразку у битві при Кунерсдорфі Фрідріх II впав у депресію і думав про самогубство. Він уже передав командування генералові Фінку, а брата Генріха призначив генералісимусом. Коли в наступні кілька днів союзники не проводили масштабних маневрів, Фрідріх зібрав уцілілі сили в штабі біля Райтвайна і скасував видані ним раніше накази.

Австрійські та російські командувачі не скористалися із перемоги під Кунерсдорфом для просування на Берлін, натомість безрезультатно домовилися про те, як діяти надалі^[11].

Тим часом Фрідріх II зібрав свою 33-тисячну армію і зайняв позицію під Фюрстенвальде. Росіяни та австрійці 16 серпня форсували Одру і 31 серпня вирушили до Сілезії та Саксонії. Таким чином, найбільша поразка прусської армії у Семилітній війні не призвела до вагомих наслідків, які вплинули б на хід конфлікту.

Примітки

↑ Duffy, 1996, p. 235.
↑ Duffy, 2015, p. 189.
↑ Franz A. J. Szabo. The Seven Years War in Europe: 1756—1763. Routledge. 2013. p. 239
↑ ^а ^б Bodart, 1908, с. 232.
↑ Kriele, 1801, с. 82.
↑ Kriele, 1801, с. 126.
↑ Franz A. J. Szabo. The Seven Years War in Europe: 1756—1763. Routledge. 2013. p. 238
↑ Kunisch, Johannes (2004). Friedrich der Grosse: der König und seine Zeit (нім.). C.H.Beck. ISBN 978-3-406-52209-3.
↑ Günter Zorn: Schlachten Friedrichs des Grossen, Bechtermünz, Augsburg 1996, S. 121
↑ Jany, Curt (1967). Geschichte der preussischen Armee: Die Armee Friederichs des Grossen : 1740 - 1763 (нім.). Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-1472-4.
↑ Geschichte Friedrichs des Großen. Vierte und fünfte vermehrte Auflage. Dritter Band, Cotta'sche Buchhandlung Nachfolger, Stuttgart/Berlin 1913. S. 38 hin; dort auch das Zitat, Nachweise im Vierten Band, S. 87

Джерела

Duffy Christopher. The Army of Frederick the Great. — Emperor's Press, 1996. — ISBN 978-1-883476-02-1.
Duffy Christopher. Russia's Military Way to the West: Origins and Nature of Russian Military Power 1700–1800. — Taylor & Francis, 2015. — ISBN 978-1-317-40840-6.
Bodart Gaston. Militar-Historisches Kreigs-Lexikon V1: 1618-1905. — 2010. — Kessinger Publishing, 1908. — ISBN 978-1167991554.
Kriele Johann Ludwig. Schlacht bei Kunersdorf und Frankfurt am 12. August 1759. — 1801.
[Anonym]: Die Schlacht Bei Kunersdorf, Unweit Frankfurt An Der Oder Zwischen Den Vereinten Russischen Und Kaiserlichen Truppen, Unter Den Befehlen Der Generale Soltikow Und Laudon, Und Den Königlich Preussischen Unter Dem Commando Des Königs den 12ten August 1759. (Digitalisat).
Klaus-Jürgen Bremm: Kunersdorf 1759. Vom militärischen Desaster zum moralischen Triumph. Brill Schöningh, Paderborn 2021, ISBN 978-3-5067-0703-1.
Curt Jany: Geschichte der preussischen Armee. Band 2: Die Armee Friederichs des Grossen 1740—1763. Hrsg. von Eberhard Jany. Biblio, Osnabrück 1967, ISBN 3-7648-1472-1, S. 530—537.
Werner Benecke, Grzegorz Podruczny (Hrsg.): Kunersdorf 1759, Kunowice 2009. Studien zu einer europäischen Legende. Studium pewnej europejskiej legendy. (Thematicon 15) Berlin 2010.
Marian Füssel: Zwischen Kriegserfahrung und Heldenmythos. Ewald von Kleist und die Schlacht von Kunersdorf am 12. August 1759. In: Lothar Jordan (Hrsg.): Ewald von Kleist. Zum 250. Todestag (= Beiträge zur Kleist Forschung. Band 22). Königshausen & Neumann, Würzburg 2010, ISBN 978-3-8260-4273-7, S. 137—159.
Großer Generalstab (Hrsg.): Die Kriege Friedrichs des Großen. 3. Teil: Der Siebenjährige Krieg 1756—1763. Band 10: Kunersdorf. Mittler, Berlin 1912.
Johannes Kunisch: Friedrich der Grosse. Der König und seine Zeit. Beck, München 2004, ISBN 3-406-52209-2, S. 400—412.
Anderson, Fred (2007). Crucible of War: The Seven Years' War and the Fate of Empire in British North America, 1754–1766. Knopf Doubleday Publishing Group. ISBN 978-0-307-42539-3.
Asprey, Robert B. (1986). Frederick the Great: The Magnificent Enigma. Ticknor & Fields. ISBN 978-0-89919-352-6.
Berenger, Jean (2014). A History of the Habsburg Empire 1273–1700. Taylor & Francis. ISBN 978-1-317-89569-5.
Black, Jeremy (1990). Essay and Reflection: On the 'Old System' and the 'Diplomatic Revolution' of the Eighteenth Century. The International History Review. 12 (2): 301—323. doi:10.1080/07075332.1990.9640547. ISSN 0707-5332.
Blanning, Tim (2016). Frederick the Great: King of Prussia. Random House Publishing Group. ISBN 978-0-8129-8873-4.
Petersdorff, Herman von (1911). Friedrich der Grosse: ein Bild seines Lebens und seiner Zeit (нім.). Gebrüder Paetel. OCLC 678293780.
Poten, Bernhard von (1888). Puttkamer, George Ludwig von. У Historischen Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften (ред.). Allgemeine Deutsche Biographie (нім.). Т. 26. Duncker & Humblot. с. 777—779.
Pudruczny, Grzegorz; Wrzosek, Jakub (9 Feb 2014). Lone Grenadier: An Episode from the Battle of Kunersdorf, 12 August 1759. Journal of Conflict Archaeology. 9 (1): 33—47. doi:10.1179/1574077313Z.00000000030. S2CID 162383374. (необхідна підписка)
Redman, Herbert J. (2015). Frederick the Great and the Seven Years' War, 1756–1763. McFarland. ISBN 978-0-7864-7669-5.
Rink, Martin (2014). Battle of Kunersdorf. У Zabecki, David T. (ред.). Germany at War: 400 Years of Military History [4 volumes]. ABC-CLIO. с. 27—728. ISBN 978-1-59884-981-3.
Showalter, Dennis E. (2012). Frederick the Great: A Military History. Frontline Books. ISBN 978-1-78303-479-6.
Simms, Brendan (2013). Europe: The Struggle for Supremacy, from 1453 to the Present. Basic Books. ISBN 978-0-465-01333-3.
Stephenson, Scott (n.d.). Old Fritz Stumbles: Frederick the Great at Kunersdorf, 1759. Studies in Battle Command. Combat Studies Institute, US Army Command and General Staff College, Fort Leavenworth, KS. с. 13—20. ISBN 978-1-4289-1465-0.
Szabo, Franz A.J. (2013). The Seven Years War in Europe: 1756–1763. Routledge. ISBN 978-1-317-88696-9.
Wanke, Paul (2005). Russian/Soviet Military Psychiatry, 1904–1945. Psychology Press. ISBN 978-0-415-35460-8.
Weigley, Russell F. (2004). The Age of Battles: The Quest for Decisive Warfare from Breitenfeld to Waterloo. Indiana University Press. ISBN 978-0-253-21707-3.
Wilson, Peter (2016). Heart of Europe: A History of the Holy Roman Empire. Harvard University Press. ISBN 978-0-674-91592-3.