У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Куліш.
|1 = [[Файл:Flag of Ukraine.s...=
Куліш Євген Олексійович (5 листопада 1931(19311105), с. Олександрівка Азовського району Ростовської області — 21 жовтня 2010, Київ) — доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Національної академії наук України.
Життєпис
Народився 5 листопада 1931 року в селі Олександрівка Азовського району Ростовськой області РФ.
У 1954 році закінчив Ростовський державний Університет.
У 1954 – 1957 роках працював в Якутії у геолого-розвідувальній партії Далекосхідного управління Міністерства геології СРСР.
У 1961 – 1965 роках завідував Хабаровською геолого-геофізичною лабораторією Далекосхідного геологічного інституту Академії наук СРСР.
У 1965 – 1983 роках працював директором Далекосхідного науково дослідного інституту мінералогічної сировини у Владивостоці.
У 1983 – 1996 роках завідувач відділу рудних формацій, заступник директора з наукової роботи Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАНУ.
У 1996 – 2010 роках завідувач відділу металогенії рудних формацій Інституту геохімії навколишнього середовища НАНУ.
Помер 21 жовтня 2010 року[1].
Наукова діяльність
Ретельно вивчав геологію докембрійських структур Алданського Сибірського і Українського кристалічного щита, виступів Ростовського регіону та Далекого Сходу, завдяки чому розширив знання про рудні процеси в параметрах поліхронних та полігенних явищ. Досліджував процеси метаморфогенного рудоутворення, здійснював формаційний аналіз геологічних утворень, виявляв джерела рудних речовин і рудоформуючих флюїдів та вплив різних геотектонічних структур на особливості різноманітного рудоутворення. Докладно вивчав мінералогічну сировину Східної Росії, України та світу, проаналізував її запаси, сучасні тенденції продуктивного використання.
Нагороди
Примітки
Джерела
Посилання
- Куліш Є. О.// Сторінка на сайті Національної бібліотеки ім. В. Вернадського, Процитовано 12.1.2025
