PROFILPELAJAR.COM

Культура Сюньтанпу
Культура Сюньтанпу
Розташування	Тайбей і навколишні території
Доба	Неоліт Тайваню
Час існування	XXV — XV ст. до н. е.
Типова пам’ятка	Сюньтанпу
Найбільші пам’ятки	Дачжувей, Ваньлі, Ляомейшань, Міньчжуґун, Лаобен, Ґанцзибін, Яньсі Пуцзяо, Сюньтанпу, Юаньшань, Чжиуюань
Попередня культура	Культура Дабенькен
Наступна культура	Культура Юаньшань

Культу́ра Сюньтанпу́ (кит. трад.: 訊塘埔文化; піньїнь: Xùntángpǔ wénhuà) — доісторична археологічна культура середнього неоліту на Тайвані. Вона була спочатку названа істориком Шен Цінї в 1960-х роках «Культурою Лаобеншань». Відомими знахідками є кераміка з коричневого піску.

З початку 1990-х років археолог Лю Їчан використовував знахідки культури Лаобеншань для дослідження культури Дабенькен через схожість матеріалу для виготовлення кераміки. Групу знахідок, що в основному складалися з піщаної та помаранчевої глиняної кераміки було виділено в окремий культурний тип і офіційно названо культурою Сюньтанпу в 2001 році^[1].

Ареал проживання

Основними районами поширення цієї культури є Тайбейська улоговина, обидві сторони нижньої течії річки Тамсуй і північне узбережжя Тайваня. Крайня південна межа поширення досягає околиць платформи Боґунґан у районі Яймей міста Таоюань, а на сході до північно-східного кута рівнини Їлань. Рештки культури в основному поширені в низьких і плоских прибережних районах: дюнах, рівнинах, на плато і пагорбах.

Пам'ятка цієї культури була також відкрита в північно-західній частині Тайбея та в басейні річки Кілунг. Наразі не виявлено, щоб представники Сюньтанпу мігрували на плато чи горбисту місцевість, вищу за середню течію річок.

В місті Тайбей знаходяться такі основні стоянки: Дачжувей (кит. 大竹圍) та Ваньлі (кит. 萬里) в районі Ваньлі, Ляомейшань (кит. 老梅) в районі Саньчжи, Міньчжуґун № 3 (кит. 民主公), Лаобен (кит. 老崩), Ґанцзибін (кит.港子平) в районі Даньшуй, Яньсі Пуцзяо (кит. 演戲埔腳), Сюньтанпу (кит. 訊塘埔) в районі Балі, Юаньшань (кит. 圓山), Чжиуюань (кит. 植物園) тощо.

Реманент і знаряддя праці

Кераміка культури Сюньтанпу в основному виготовлена з коричневого піску, помаранчевої глини і звичайного піску. Решта видів кераміки не так багато. Текстура кераміки часто містить зерна піроксенової породи або інші зерна піску, поверхня згладжена й пофарбована в червоний колір. Мотузкові візерунки зазвичай зустрічаються нижче краю горла глечика, і більшість посудин — це горщики з круглим дном і опуклими черевцями, деякі з яких мають низькі проколені ніжки. Деякі з них, низькі горщики з коротким горлом, подібні до тих, що зустрічаються на стоянках культури Дабенькен.

Зустрічаються кам'яні знаряддя, наприклад, тесла, долота, звичайні та поліровані сокири, молотки та увігнуті камені. Зокрема, увігнуті камені є найпоширенішими. Знайдено невелику кількість нефритових виробів, різців, декоративних трубчастих намистин та підвісок.

Культурні зв'язки

Ця культура появилася на пізньому етапі культури Дабенькен. Час її існування сягає приблизно 2500—1500 рр. до н. е. В ці часи червона кераміка зі шнуровими візерунками набула найбільшої популярності на Тайвані. До знайденого реманенту культури Сюньтанпу дуже близькою є шнурова кераміка Дабенькен, демонструючи культурний зв'язок.

Література

1. Лю Їчан. 1996 рік. «Доісторична культура та місця Тайваню». Наньтоу: Комітет документації провінції Тайвань.

2. Лю Їчан. 2001 рік. «Нещодавно визнана культура Сюньтанпу в Північному Тайвані». Тайбей: Науково-дослідний відділ археології Південно-Східної Азії Інституту історії та філології.

3. Лю Їчан, Янь Тінтунь, Чжун Їсін. 2008 рік. «План невідкладних археологічних розкопок, збирання та аналізу даних для місця Сюнтангпу». Тайбей: Національне бюро будівництва автомобільних доріг, Міністерство транспорту.