PROFILPELAJAR.COM

Зовнішні відеофайли
	Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Кузнецов Антон Олександрович
Кузнецов Антон Олександрович;
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	16 лютого 1987; Нікополь
Смерть	14 червня 2014 (27 років); Луганськ (аеропорт); (загинув у збитому терористами літаку)
Поховання	Нікополь
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	25 ОПДБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт Збиття Іл-76 у Луганську; ;
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня	Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кузнецов.

Анто́н Олекса́ндрович Кузнецо́в (нар. 16 лютого 1987(19870216), м. Нікополь, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, старший солдат Збройних сил України.

Життєпис

Антон Кузнецов народився в місті Нікополь Дніпропетровської області, у історичному міському районі Новопавлівка (Лиса Гора). Закінчив загальноосвітню школу № 20 міста Нікополь. Проходив строкову військову службу в зенітно-ракетних військах біля Кам'янського (колишній Дніпродзержинськ). Після служби закінчив Нікопольський технікум Національної металургійної академії України. Працював прокатником гарячого цеху на трубному заводі ПрАТ «Сентравіс Продакшн ЮКРЕЙН» міста Нікополь.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України у березні 2014 року мобілізований як доброволець на захист Батьківщини, сам чотири рази ходив до військкомату.

Старший солдат, стрілець-зенітник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули^[1]^[2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.^[3]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

Троє із загиблих десантників — мешканці Нікополя: старший солдат Кузнецов Антон Олександрович, сержант Кулібаба Руслан Миколайович і солдат Москаленко Сергій Олександрович.

25 липня нікопольці попрощались зі своїми земляками на Європейській площі. Їх поховали на Алеї Слави міського кладовища Нікополя^[4]^[5]^[6].

Родина

Батько Олександр Павлович — черговий електромонтер високовольтної дільниці. Мати Олена Володимирівна — бригадир збиту в «Сентравісі». Старша сестра Олександра мешкає із сім'єю в РФ.

Вдома лишились дружина Олена та 5-річна донька Катерина.

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу^[7].
Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Вшанування пам'яті

26 вересня 2014 року в місті Нікополь на фасаді будівлі ЗОШ № 20 (вулиця Шевченка, 204), відкрито меморіальні дошки на честь випускників школи Антона Кузнецова і Сергія Москаленка, які разом загинули у збитому терористами літаку^[8].
13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів^[9].
18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську^[10].