Коцюба́ або кочерга́, діал. порива́ч — знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим загнутим кінцем для перемішування палива, прочищення колосників в печі й вигрібання з неї жару, попелу.

Коцюби́лно^[1](коцюби́льно)^[2] або кочержи́лно^[3] (кочержи́льно)^[4] — держак коцюби (кочерги).

Коцю́бник^[5] або кочере́жник^[6][7], коче́рги^[5] — місця біля печі для коцюб (коче́рг).

У сучасній українській мові слова «коцюба» і «кочерга» вважають синонімами^[8]. Проте, у деяких місцевостях України вони мають різні значення. Так, на Лемківщині слово «кочерга» означає сапоподібний прилад, призначений для вигрібання жару з печі (наприклад, під час випікання хліба)^[9]. У цьому значенні вживалося й слово «ватралька»^[10].

Слово «коцюба» має дві версії походження. Згідно з першою, воно є запозиченням з тюркських мов, пор. чаг. косагу, каз. косау («палиця, якою мішають вогонь»), тур. kusku («лом»), кирг. козо^[11]. За другою, воно питомо слов'янське і споріднене зі словами коцюбити, коцюрбити, коцюбнути, коцюрга («палиця»)^[12], коцюрба («черемха»)^[13]: тоді її тлумачать як «гнута», «викривлена».

Слово «кочерга» також етимологізують по-різному. За одною з версій, воно походить від слова кочера («кокора», «дерево з відростком») і споріднене зі словами «качан», «корч», рос. кочерыжка («качан»). За другою, воно має тюркське походження: від *köčirgā; пор. алт. köcür- («переводити кудись»), тат. küčǝr- («переносити»), чув. turdž́ǝ̀ga («коцюба»). Третя версія виводить слово «кочерга» з нім. Kotschaufel («лопата для згрібання гною») або Kotschabe («шкрябачка для гною»)^[11][14].

Для перемішування жару у вогнищі колись уживалася звичайна палиця («о́жог», «о́жуг»)^[15]. Згодом для цієї мети стали уживати залізний прут зі загнутим кінцем. Кочерги можуть являти собою простий загнутий прут, а можуть бути зразками художньої ковані.

До коцюби ставилися з пошаною, її не можна кидати, а слід ставити; разом з тим атрибут нечистої сили, на ній верхи відьма вирушає на Лису гору; верхи на ній їздили хлопці, коли дострибували до Калити (обрядовий корж на вечорницях 13 грудня); виступала також предметом покарання, тому жартують: «Побий тебе коцюба і чесний макогін!». «Мовчи, бабо, чорт з тобою! Ось я тебе коцюбою» (П. Чубинський); «В коцюби два кінці: один по мені, другий по вас» (І. Нечуй-Левицький).

• Бий його коцюба! — вигук для вираження здивування або захоплення, а також лайка
• Ні богові свічка, ні чортові коцюба — ні до чого не придатний
• Носа й коцюбою (кочергою) не дістане — хтось надмірно чваниться, пишається.

• 
  Коцюба для каміна
• 
  Коцюби та інше пічне приладдя біля каміна
• 
  Етруська бронзова коцюба. 500 р. до н. е. Палац Кінських, Прага
• 
  Буффаду́ — порожниста палиця для розведення вогню, традиційно вживана в Окситанії
• 
  Коцюба й пічний гачок
• 
  Коцюба в каміні
• 
  Коцюби з багроподібними наконечниками

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Коцюба

• Шуровий лом (шурівка) — прилад для перегортання твердого палива у топках котлів у вигляді довгого сталевого прута.
• У ливарстві коцюбою звали довгий металевий прут, розплесканий на кінці у вигляді ложки для розмішування розтопленої сталі, чавуну в печі^[8].

• Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 312

• Коцюба, кочерга [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 747. — 1000 екз.

Це незавершена стаття про українську культуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.