PROFILPELAJAR.COM

lat_sec = lat_dir = lat_min = CoordScale = region = lon_sec = lon_min = lon_dir =
Львівський Академічний Будинок Органної та Камерної Музики
	Фасад Фасад
	49°50′6.0000001000031″ пн. ш. 24°1′5.0000161000019″ сх. д. / 49.83500° пн. ш. 24.01806° сх. д.
Країна	Україна
Місто	Львів
Тип	церква
Матеріал	цегла
Стиль	бароко
	Львівський Академічний Будинок Органної та Камерної Музики Львівський Академічний Будинок Органної та Камерної Музики (Україна)
	Медіафайли у Вікісховищі

Академічний Буди́нок орга́нної та ка́мерної му́зики у Львові — заклад культури, заснований у 1960-х роках та розташований на вулиці Бандери, 8.

Історія

Будівлю теперішнього Львівського органного залу було побудовано між 1600 й 1612 роками ченцями-домініканцями за межами міських укріплень, на місці старого дерев'яного храму, фундаторкою якого була Анна Пстроконська гербу Папарона.^[1] Авторами проекту були архітектори Войцех Келар й Мартин Годний^[2]. Будівництво закінчено 1635 року.

Пам'ятка неодноразово зазнавала спустошень. У 1648 році монастирські укріплення, як і прилеглий шпиталь святого Лазаря, захопили війська Богдана Хмельницького, а в другій половині XVII століття церква постраждала від пожежі.

У 1754—1758 році церкву розширив і перебудував архітектор Мартин Урбанік: змінено фасади, добудовано вежі. Перед 1764 роком дві камінні статуї святих Домініка та Гіацинта на фасаді храму виконав Себастьян Фесінґер^[3].

Після «йозефінської касати» 1783 року храм став парафіяльним, в монастирі влаштували жіночу в'язницю, яка перестала діяти 1922 року.^[4]

Сучасний вигляд будівля отримала 1870 року. У наш час споруда є тринавною шестистовпною базилікою з витягнутим хором і гранчастою апсидою, перекритими хрестовими склепіннями. Прості площини бічних фасадів, ритмічно розчленовані рядом високих вікон, відтінюють насичений декоративними елементами головний фасад. Традиції ренесансу поєднуються з рисами стилю бароко («шоломи» на вежах поставили наприкінці XIX століття.^[5]).

У 1920-х роках монастир реставровано під керівництвом професора політехніки Владислава Клімчака. Проведено адаптацію для потреб політехніки.^[6] У 1932 році тут було встановлено виготовлений у Чехії орган фірми «Gebrüder Rieger» (opus 2565), найбільший на території України^[7].

У радянський період, від 1962 року, у будинку певний час містився спортивний зал.^[8]

У 1960-х роках будівлю пристосовано під органний зал Львівської консерваторії імені Миколи Лисенка.

Польський скульптор Станіслав Роман Левандовський виготовив пам'ятник польського ученого, графа Станіслава Борковського-Дуніна.^[9]

Теперішній час

Докладніше: Львівський будинок органної і камерної музики

Фрески

Унікальні розписи, автором яких є відомий художник ХХ століття Ян Генрік Розен, були відкриті після забуття у 2019 році. Їх датують 1931 роком. Це третє „розенівське“ місце у Львові.^[10]

За радянських часів фрески замурували, а приміщення, де вони знаходилися, перетворили на туалети. Зондування стін у вбиральнях показало, що під шарами вапна, фарби та плитки приховані розписи.^[11]

Реставраційні роботи проводила українсько-польська група реставраторів. Сьогодні розписи Розена відкриті для огляду.^[12]

Галерея

Головний фасад
Вигляд з площі Шашкевича
Львівський будинок органної і камерної музики

Примітки

↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 778. (пол.)
↑ у книзі Мечислава Орловича вказано, що Ян Годний → Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
↑ Mańkowski T. Fesinger Sebastian // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademja Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 425. (пол.)
↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
↑ Ілько Лемко Цікавинки з історії Львова… — іл.
↑ Architekt. — 1930. — № 3—4. — S. 37—38.
↑ Органи України. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 25 червня 2008.
↑ Чвари біля вівтаря. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 20 вересня 2007.
↑ Borkowski Stanisław Jan Nepomucen Kajetan Dunin, herbu Łabędź (1782—1850) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II. — S. 338. (пол.)
↑ У приміщенні Львівського залу органної та камерної музики, під шаром набілів, були сховані фрески Яна Розена. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
↑ Новини Львова: Кістки та фрески: про що мовчать стіни Львівського органного залу. Гал-інфо. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
↑ В органному залі до кінця року відреставрують розписи Розена. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.

Джерела

Ілько Лемко Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — 128 с.: іл. — ISBN 978-617-629-024-7.
Janusz B. Kościol św Magdaleny we Lwowie i jego restauracja // Ziemia. Dwutygodnik Krajoznawczy Ilustrowany. — 1928. — № 7. — S. 98—103. (пол.)
Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku: architektura i rzeźba. — Lwów: H. Altenberg, 1901. — S. 138. (пол.)
Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów — Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 159—161, mapą. (пол.)