Село Коробчине знаходиться на правому березі річки Базавлук, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Червоноіванівка, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Адамівка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.
Історія
Село Коробчине виникло у 19 столітті як виселок Червоноіванівки, вихідці з цього села заснували поселення в Коробчиній балці (назва байраку походить від прізвища козака Коробки)[1].
У 1929 році село стало осередком повстання проти колективізації України. За свідченням жителя Червоноіванівки Івана Дмитровича Лисиці, селяни розібрали відібрані в них худобу та сільгоспінвентар і побили кавалеристів, що приїхали з Червоноіванівки придушити заколот. Тоді до Коробчина було направлено більший загін. За побиття своїх, карателі пороли селян батогами[2].
Навесні 1930 року хвилювання в селі продовжились, про що свідчить документ ОДПУ: «село Червоно — Іванівка. Настрій селянства Червоно — Іванівки та Коробчино був найкращий 12 — 12 ІІІ., а тепер почалось хвилювання та організовані виступи на сільську раду з вигуками: „віддайте коней, віддайте посівматеріал“. Головна труднощ передбачається при отводі індивідуального наділу.[3]»
↑Пекун, Олексій (2008). Процес колективізації в селах Кам'янського району Дніпропетровщини (1928 - 1933) // Чорна сповідь: Кам'янський вимір трагедії (укр.) . Дніпропетровськ: Іма - прес. с. 39. ISBN978 - 966 - 331 -237 - 8.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
↑Калинник, Олекса (1953). Що несе з собою комунізм: документи про російсько-комуністичний терор в Україні (укр.) . Мюнхен - Торонто: Спілка визволення України. с. 87.
