Корнеліс де Ягер

Корнеліс де Ягер
нід. Cornelis de Jager
Народився29 квітня 1921(1921-04-29)[2]
Ден-Бург, Тесел, Північна Голландія, Нідерланди[3]
Помер27 травня 2021(2021-05-27)[1] (100 років)
Ден-Бург, Тесел, Північна Голландія, Нідерланди[3]
Країна Нідерланди[4]
Діяльністьастроном, астрофізик, фізик, викладач університету
Галузьастрофізика і астрономія[5]
Alma materУтрехтський університет (1952)[6]
Науковий керівникМарсел Міннарт[7]
Відомі учніCamiel de Loored[6]
Знання мовнідерландська[8][5] і англійська[5]
ЗакладУтрехтський університет
ЧленствоЛеопольдина, Нідерландська королівська академія наук[9], Індійська національна академія наук, Європейська академія[10], Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd і МАС
Нагороди
Сайтcdejager.com

Корнеліс де Ягер (нід. Cornelis de Jager; 29 квітня 1921 — 27 травня 2021) — голландський астроном, член Нідерландської королівської АН (1969).

Біографічні відомості

Родився в Текселі. У 1945 році закінчив Утрехтський університет, з яким пов'язана вся його подальша діяльність: у 1946 році викладав тут теоретичну фізику, упродовж 1957—1960 років — астрофізику, з 1960 року — професор астрофізики; з 1946 року працює в астрономічній обсерваторії університету (з 1963 року — директор); в 1965 році очолив також лабораторію космічних досліджень.

Основні наукові роботи відносяться до фізики Сонця і зірок. Розробляв деякі питання теорії утворення фраунгоферових ліній, розвинув методику інтерпретації спостережуваних профілів ліній. Побудував модель атмосфери Сонця. Спільно з Л. Невеном розрахував одну з ранніх серій моделей зоряних атмосфер для великого інтервалу ефективних температур і світимостей. В останні роки велику увагу приділяє космічним дослідженням. Сконструював ряд приладів для ультрафіолетової спектроскопії Сонця і для спостережень Сонця та інших космічних об'єктів у рентгенівському діапазоні з борту штучних супутників Землі. На підставі спостережень у радіо- та рентгенівському діапазонах досліджував процеси, що призводять до утворення сонячних спалахів.

Автор монографій «Будова і динаміка атмосфери Сонця» (1959) та «Зірки найбільшою світності» (1980).

Головний редактор міжнародних журналів «Solar Physics» (з 1960) і «Space Science Reviews» (з 1961).

Генеральний секретар Міжнародного астрономічного союзу (1970—1973), президент КОСПАР (1972—1978 і 1982—1986), президент Міжнародної ради наукових союзів (1978—1980).

Премія імені П. Ж. С. Жансен Французького астрономічного товариства (1984).

На його честь названо астероїд 3798 де Яґер[11].

Примітки

  1. ↑ а б Professor Kees de Jager overleden
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ а б https://www.astronomie.nl/nieuws/kees-de-jager-100-overleden-2834
  4. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  5. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  9. ↑ https://www.knaw.nl/nl/leden/leden/4303
  10. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Jager_Cornelis
  11. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання