Копнін Павло Васильович
рос. Павел Васильевич Копнин
Народився	27 січня 1922(1922-01-27)[1]  Гжель, Гжельська волостьd, Бронницький повітd, Московська губернія, Російська СФРР
Помер	27 червня 1971(1971-06-27)[1] (49 років)  Москва, СРСР[1]  ·рак печінки
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	філософ, викладач університету
Alma mater	філософський факультет МДУd
Галузь	філософія[2]
Заклад	МДУ Інститут філософії РАНd[3]
Посада	директор Інституту філософії АН УРСР
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Вчителі	B. A. Fokhtd
Відомі учні	Мирослав Попович
Аспіранти, докторанти	Босенко Валерій Олексійович
Членство	Російська академія наук[3] НАНУ
Партія	КПРС
Війна	німецько-радянська війна
Відомий завдяки:	сучасній київській філософській школі
Нагороди

Павло́ Васи́льович Копні́н (27 січня 1922 — 27 червня 1971) — радянський філософ, організатор та новатор радянської філософської науки, засновник сучасної київської філософської школи.

• доктор філософії, професор

• академік АН УРСР; 1962-1968 директор Інституту філософії АН УРСР

• від 1968 у Москві — директор Інститут Філософії АН СРСР, пізніше також професор філософського факультету МДУ.

• з 1970 — член-кореспондент АН СРСР

Помер у віці 49 років від раку печінки.

Розробляв сучасні проблеми гносеології, діалектики, гуманістична інтерпретація марксизму.

• Член редколегії журналу «Вопросы философии» (з 1963) та Головної редакції «Философской энциклопедии» в 5-х томах під гол. редакцією акад. Ф. В. Константинова (1960—1970), один з авторів підручника «Основы марксистской философии».

• Діалектика як логіка і теорія пізнання;
• Гносеологічні та логічні основи науки
• Вступ до марксистсько-ленінської гносеології.
• Идея как форма мышления, К., 1963.
• Гипотеза и познание действительности, К., 1962
• Основные вопросы теории диагноза (в соавт. с И. Н. Осиповым), М., 1951

• В. Лубський. Копнін Павло Васильович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 132. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• В. Д. Білодід. Копнін Павло Васильович [Архівовано 21 червня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Копнін, Павло Васильович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Копнін П. В.
• Копнін П. В. [Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine.]
• М. В. Попович. П. В. Копнин: страницы философской биографии. — ж-л. «Вопросы философии» 1997. № 3.

• П. К. Копнін на сайті Інституту історії України НАН України

Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ ^{а б в} Копнин Павел Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
3. ↑ ^{а б} Колчинский Э. И. Реорганизационные пертурбации: историки биологии в БИНе в 1970-х гг., Challenges of Restructuring: Historians of Biology in the Komarov Botanical Institute in the 1970s // Историко-биологические исследования — 2014. — Т. 6, вып. 3. — С. 95–107. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
   d:Track:Q75091241d:Track:Q131147937d:Track:Q126725109