Конрад I Тихий (*Conrad le Pacifique 922/925 —19 жовтня 993) — 2-й король об'єднаної Бургундії (Арелатського королівства) у 937—993 роках.

Походив зі Старшого Дому Вельфів. Син Рудольфа II, короля Бургундії, та Берти Швабської. У 937 році після смерті батька стає новим королем, проте оскільки був малолітнім, регенткою стала його мати. Вона того ж року повторно вийшла заміж за Гуго I, короля Італії. Той намагався захопити Бургундію у пасорбка, але спроба закінчилася невдачею. Втім лише після смерті Гуго Конрад I став одноосібним володарем Бургундії.

Наприкінці 950 року стало відомо, що італійський король Беренгар II переслідує сестру Конрада I Аделаїду, вдову короля Італії Лотаря II. Оттон I, король Східного Франкського королівства, оголосив, що має намір прийти до неї на допомогу. У вересні 951 року він переправився через Альпи і, не зустрівши ніякого опору, опанував всю Ломбардію. Вступивши до Павії, він відправив Аделаїді подарунки і пропозицію вийти за нього заміж. Аделаїда відповіла згодою, приїхала до Павії і обвінчалася з Оттоном I. В свою чергу Конрад I номінально визнав зверхність Оттона I.

Подальше правління Конрада I було мирним, за винятком короткого проміжку часу, коли в Бургундію одночасно вторглися араби і угорці. Король Бургундії зумів зіграти на їхніх протиріччях, після чого переміг у битві. Завдяки діям Конрада I, спрямованим на внутрішню політику, міста й графства королівства досягли значного розквіту.

Конрад I помер у В'єнні в 993 році Йому успадковував син Рудольф III.

1. Дружина — Аделаїда Беллей

Діти:

• Ґізела (д/н-1006), дружина Генріха II, герцога Баварії
• Конрад (д/н-966)

2. Дружина — Матільда, донька Людовика IV, короля Західно-Франкського королівства

Діти:

• Рудольф (д/н-1032), король Бургундії у 993—1032 роках
• Берта (967—1016), дружина Роберта II, короля Франції
• Герберга (965-д/н), дружина Германа II, герцога Швабії
• Матільда (969-д/н), дружина Роберта, графа Женеви

3. Коханка — Альдіуда

Діти:

• Бурхард (д/н-1033), архієпископ Ліону

• Constance Brittain Bourchard, «Burgundy and Provence, 879—1032», The New Cambridge Medieval History: Volume 3, c.900–c.1024, ed. Rosamond McKitterick and Timothy Reuter (Cambridge University Press, 1999), 342.
• Rudolf Schieffer: Rudolfinger. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 22, Duncker & Humblot, Berlin 2005, ISBN 3-428-11203-2, S. 198—200
• Mouillebouch H., Les Hongrois en Bourgogne: le succès d'un mythe historiographique — Annales de Bourgogne 2006

1. ↑ https://www.digi-archives.org/pages/echos/ESM031031.pdf