Коляда Ігор Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коляда.
Ф
Ігор Коляда
Особисті дані
Повне ім'я Ігор Васильович
Коляда
Народження 7 жовтня 1964(1964-10-07) (60 років)
  Херсон, УРСР
Зріст 184 см
Вага 77 кг
Громадянство Україна Україна
СРСР СРСР
Позиція нападник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР ДЮСШ (Херсон)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1982 СРСР «Кристал» (Х) 14 (0)
1985—1987 СРСР «Кристал» (Х) 62 (3)
1989—1990 СРСР «Дніпро» (Ч) 76 (7)
1991 СРСР «Кривбас» 44 (12)
1992 Україна «Кривбас» 23 (5)
1992—1993 Україна «Темп» (Ш) 43 (26)
1993 Ліван «Аль-Аглі» (Сарба) ? (?)
1994—1995 Україна «Меліоратор» (К) 49 (16)
1995 Україна «Металург» (З) 3 (0)
1995 Україна «Кристал» (Х) 20 (10)
1996 Україна «Полісся» (Ж) 17 (5)
1996—1997 Узбекистан «Динамо» (С) 31 (6)
1997—2000 Україна «Кристал» (Х) 52 (11)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ігор Васильович Коляда (нар. 7 жовтня 1964, Херсон, УРСР) — радянський та український футболіст, нападник та півзахисник.

Життєпис

Ранні роки, радянський період та «Кривбас»

Ігор Коляда народився 7 жовтня 1964 року в Херсоні. Вихованець місцевої ДЮСШ, перші тренери — М. Стародубець та П. Гришков.

У 1982 році дебютував у дорослому футболі в складі клубу «Кристал» (Херсон), який на той час виступав у Другій лізі чемпіонату СРСР. У тому сезоні провів 14 матчів.

У 1983—1984 роках проходив військову службу. У 1985 році повернувся до складу херсонського «Кристалу», кольори якого захищав до 1987 року. За цей час у чемпіонатах СРСР зіграв 62 матчі та відзначився 3 голами.

З 1987 по 1988 роки виступав у складі аматорського (на той час) клубу «Енергія» (Нова Каховка). У дебютному сезоні у складі новокаховського клубу відзначився 8 голами.

У 1989 році повернувся на професіональний рівень та перейшов до друголігового клубу «Дніпро» (Черкаси), кольори якого захищав до 1990 року. За цей час у чемпіонаті зіграв 76 матчів та відзначився 7 голами.

У 1991 року перейшов до складу криворізького «Кривбасу», який на той час виступав у Другій нижчій лізі. Того сезону відіграв у чемпіонаті 44 матчі та відзначився 12 голами. Після проголошення незалежності України «Кривбас» отримав можливість стартувати в Першій лізі чемпіонату України, а Ігор продовжив виступи в команді.

У кубку України дебютував 16 лютого 1992 року в переможному (2:1) виїзному поєдинку 1/32 фіналу проти київського СКА. Ігор вийшов на поле на 72-й хвилині, замінивши Володимира Гриня[1].

У першій лізі дебютував 17 березня 1992 року в переможному (2:1) домашньому поєдинку 2-го туру 2-ї підгрупи проти полтавської «Ворскли». Коляда вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 54-й хвилині відзначився дебютним у чемпіонатах України голом[2]. Протягом свого перебування в криворізькій команді в першій лізі чемпіонату України зіграв 23 матчі та відзначився 5 голами, ще 4 поєдинки провів у кубку України.

«Темп» (Шепетівка) та вояж до Лівану

Напередодні початку сезону 1992/93 років перейшов до складу шепетівського «Темпу». Дебютував у футболці шепетівського клубу 7 серпня 1992 року в переможному (2:0) виїзному поєдинку 1/32 фіналу кубку України проти севастопольської «Чайки». Ігор вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. Дебютний матч у першій лізі — 11 серпня 1992 року, в рамках 1-го туру проти чортківського «Кристалу» (домашня перемога з рахунком 3:1). Коляда вийшов на 46-й хвилині, замінивши Анатолія Черняка[4]. Дебютним голом у футболці «Темпу» відзначився 20 серпня 1992 року на 89-й хвилині, реалізувавши пенальті, програного (1:3) виїзного поєдинку 3-го туру першої ліги чемпіонату України проти павлоградського «Шахтаря». Ігор вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[5].

У сезоні 1992/93 років у першій лізі Ігор разом з Романом Григорчуком з 26 забитими м'ячами (у 42 матчах) став найкращим бомбардиром сезону в національному чемпіонаті. Того ж сезону зіграв 5 матчів (3 голи) у кубку України. Сезон 1993/94 років разом з «Темпом» розпочав уже в Вищій лізі. Дебютував у цьому змаганні 14 серпня 1993 року в нічийному (0:0) виїзному поєдинку 2-го туру проти кременчуцького «Кременя». Ігор вийшов у стартовому складі, а на 64-й хвилині його замінив Віктор Яловський[6]. Проте цей матч виявився єдиним у цьому сезоні у складі шепетівського клубу, оскільки після цього Ігор виїхав до Лівану, де решту першої частини сезону виступав у складі місцевого клубу «Аль-Аглі» (Сарба).

Перше повернення в Україну

1994 року Коляда повернувся в Україну та підписав контракт із каховським «Меліоратором», який на той час виступав у Другій лізі чемпіонату України. Дебютував за каховський клуб 20 травня 1994 року в нічийному (1:1) виїзному поєдинку 35-го туру другої ліги проти херсонської «Таврії». Ігор вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[7]. Дебютним голом у футболці каховського клубу відзначився 18 червня 1994 року на 53-й хвилині нічийного (2:2) домашнього поєдинку 41-го туру другої ліги чемпіонату України проти костянтинівського «Металурга». Коляда вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[8]. У футболці «Меліоратора» в чемпіонатах України зіграв 49 матчів та відзначився 16 голами, ще 2 поєдинки провів у кубку України.

Другу половину сезону 1994/95 років провів у запорізькому «Металурзі». У складі запорожців дебютував 4 березня 1995 року в нічийному (0:0) виїзному поєдинку 18-го туру вищої ліги чемпіонату України проти криворізького «Кривбаса». Ігор вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[9]. Проте закріпитися в «Металурзі» Ігору не вдалося, зігравши після цього ще 2 поєдинки у складі команди, зрештою залишив її.

Другу частину сезону 1994/95 років провів у складі херсонського «Кристалу». Дебютував за херсонців 1 серпня 1995 року в програному (в серії пенальті з рахунком 3:4) виїзному поєдинку 1/128 фіналу кубку України проти південноукраїнської «Олімпії ФК АЕС». Ігор вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[10].

У другій лізі дебютував у футболці «Кристалу» 5 серпня 1995 року в програному (0:1) виїзному поєдинку 1-го туру групи А проти клубу «Хутровик» (Тисмениця). Коляда вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[11]. Дебютними голами у футболці «Кристалу» відзначився 13 серпня 1995 року на 28-й та 67-й (реалізував пенальті) хвилинах переможного (5:0) домашнього поєдинку 3-го туру групи А другої ліги чемпіонату України проти клубу «Керамік» (Баранівка). Коляда вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[12].

У футболці херсонського клубу в чемпіонаті України зіграв 20 матчів та відзначився 10 голами, ще 1 поєдинок провів у кубку України.

У 1996 році перейшов до складу житомирського «Полісся». Дебютував за житомирян 21 березня 1996 року в переможному (3:1) домашньому поєдинку 23-го туру першої ліги чемпіонату України проти сєвєродонецького «Хіміка». Коляда вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 19-й хвилині відзначився голом[13]. Протягом свого перебування в складі «Полісся» у чемпіонаті України зіграв 17 матчів та відзначився 5 голами.

Вояж до Узбекистану, повернення в Україну та завершення кар'єри

У тому ж 1996 році залишає Україну та переїздить до Узбекистану. У цій країні підписує контракт з клубом «Динамо» (Самарканд) (наступного року цей клуб виступав уже під назвою «Афросіаб») з вищого дивізіону місцевого чемпіонату, кольори якого захищав до 1997 року. У складі узбецького клубу зіграв у національному чемпіонаті 31 матч та відзначився 6-ма голами.

У 1997 році повертається до Херсона та підписує контракт із місцевим «Кристалом». У складі херсонського клубу дебютував 31 липня 1997 року в переможному (2:0) домашньому поєдинку проти шаргородської «Фортуни». Ігор вийшов у стартовому складі, вже на 3-й хвилині відзначився голом, а на 86-й хвилині його замінив Олександр Мальченко[14]. У складі херсонського клубу в чемпіонаті України зіграв 52 матчі та відзначився 11 голами, ще 9 поєдинків провів у кубку України.

У 2001 році виступав у складі аматорського клубу КЗЕСО (Каховка), а в 2002 році захищав кольори херсонського «Текстильника».

Досягнення

  • Україна Найкращий бомбардир Першої ліги чемпіонату України (1): 1992/93

Примітки

  1. ↑ СКА (Київ) — «Кривбас» (Кривий Ріг). Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 30 червня 2017.
  2. ↑ «Кривбас» (Кривий Ріг) — «Ворскла» (Полтава). Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 30 червня 2017.
  3. ↑ «Чайка» (Севастополь) — «Темп» (Шепетівка). Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 30 червня 2017.
  4. ↑ «Темп» (Шепетівка) — «Кристал» (Чортків). Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 30 червня 2017.
  5. ↑ «Шахтар» (Павлоград) — «Темп» (Шепетівка). Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 30 червня 2017.
  6. ↑ «Кремінь» (Кременчук) — «Темп» (Шепетівка). Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 30 червня 2017.
  7. ↑ «Таврія» (Херсон) — «Меліоратор» (Каховка). Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 30 червня 2017.
  8. ↑ «Меліоратор» (Каховка) — «Металург» (Костянтинівка). Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 30 червня 2017.
  9. ↑ «Кривбас» (Кривий Ріг) — «Металург» (Запоріжжя). Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 30 червня 2017.
  10. ↑ «Олімпія ФК АЕС» (Южноукраїнськ) — «Водник» (Херсон). Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 30 червня 2017.
  11. ↑ «Хутровик» (Тисмениця) — «Водник» (Херсон). Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 30 червня 2017.
  12. ↑ «Водник» (Херсон) — «Керамік» (Баранівка). Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 30 червня 2017.
  13. ↑ «Хімік» (Житомир) — «Хімік» (Сєвєродонецьк). Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 30 червня 2017.
  14. ↑ «Кристал» (Херсон) — «Фортуна» (Шаргород). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 30 червня 2017.

Посилання