Козир Сергій Вікторович

Козир Сергій Вікторович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження10 липня 1974(1974-07-10)
 УРСР, Петрове, Кіровоградська область
Смерть29 квітня 2015(2015-04-29) (40 років)
Україна Україна, Піски, Донецька область
(підрив на міні)
ПохованняЦентральне кладовище
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козир.

Сергі́й Ві́кторович Ко́зир (нар. 10 липня 1974(19740710), смт Петрове, Петрівський район, Кіровоградська область, Українська РСР — 29 квітня 2015, с-ще Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1974 року в смт Петрове на Кіровоградщині. Закінчив середню школу в рідному селищі, протягом 1993—1995 років проходив строкову військову службу в Збройних силах України. З 1996 року мешкав у місті Кривий Ріг, працював вантажником у ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка».

Через російську збройну агресію проти України 10 лютого 2015-го призваний за частковою мобілізацією.

Старший сержант, командир бойової машини — командир 1-го відділення 3-го взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302, смт Черкаське, Дніпропетровська область. З весни 2015 брав участь в антитерористичній операції на сході України.

29 квітня 2015-го ніс службу на блокпосту поблизу селища Піски Ясинуватського району, у тому часі терористи розпочали мінометний обстріл[1]. Одна з мін розірвалася під ногами Сергія, завдавши йому важких уламкових поранень. Його евакуювали до шпиталю, де він від поранень помер[2].

Похований 5 травня на Центральному кладовищі Кривого Рогу, на Алеї Слави, у місті оголошено жалобу.

Без Сергія залишилися дружина і двоє дітей — донька Єлизавета та син Назар 2013 р.н.

Нагороди та вшанування

  • Орден «За мужність» III ступеня — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (22.09.2015, посмертно)[3]
  • Відзнака міста Кривий Ріг — нагрудний знак «За заслуги перед містом» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

15 вересня 2015 року в Покровському районі м. Кривий Ріг на будинку на вулиці Ватутіна, 47, де мешкав Сергій Козир, відкрито меморіальну дошку на його честь[4][5].

Примітки

  1. ↑ «Карпатська Січ»: Бойовики цілий день ведуть вогонь по Пісках; є поранені і загиблі [Архівовано 7 Січня 2018 у Wayback Machine.] // 112.ua, 29 квітня 2015
  2. ↑ У зв'язку із загибеллю в зоні АТО Сергія Козира, в Кривому Розі сьогодні оголошено жалобу [Архівовано 6 Січня 2018 у Wayback Machine.](рос.) // 0564.ua — Сайт міста Кривого Рогу, 5 травня 2015
  3. ↑ Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ Відкриття меморіальної дошки на честь Козиря Сергія Вікторовича [Архівовано 6 Січня 2018 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі ради, 15 вересня 2015
  5. ↑ Криворіжцю Сергію Козиру, який загинув, прикривши товариша, відкрили меморіальну дошку [Архівовано 6 Січня 2018 у Wayback Machine.](рос.) // 0564.ua — сайт міста Кривого Рогу, 15 вересня 2015

Джерела


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.