У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Козак.
Денис (Деонізій) Никодимович Козак (* 2 квітня 1944, Кречовичі, Польща — 23 жовтня 2014, Київ[1]) — видатний український археолог. Дослідник Волині I тис. н. е. Доктор історичних наук (1990). Професор, заступник директора Інституту археології НАН України.
Життєпис
Народився 2 квітня 1944 р. на Посянні в українському селищі Кречовичі, біля міста Ярослава (тепер територія Польщі). У 1945 р. під час сталінської етнічної чистки прикордонних земель сім'я була переселена у містечко Розділ біля міста Миколаєва. Батько, Козак Никодим Михайлович, та мати, Пруц Євгенія Андріївна, селяни. У часи радянського режиму мама працювала в колгоспі, а батько працював на лісоповалі, слюсарем, працівником швейної фабрики. Мріяв бути музикантом, композитором, співаком.
Після закінчення Львівського університету 1972 р. працював декілька років учителем у селі Підберізці біля Львова. В околицях села разом з учнями виявив цілий каскад не відомих раніше поселень та могильників давніх культур України, одна з яких — зубрицька — стала головним об'єктом його подальшого наукового пошуку.
Від часу закінчення аспірантури до останніх днів працював в Інституті археології НАН України, єдиній в Україні державній науково-дослідній установі, що вивчає історію давніх суспільств від появи людини до епохи Богдана Хмельницького.
У 1978 р. під керівництвом д. іст. н. професора В. Д. Барана захистив кандидатську дисертацію, у 1990 р. захистив докторську. Автор понад 260 наукових праць, в тому числі 10 монографій, декількох навчальних посібників та науково-популярних видань, учасник цілого ряду колективних досліджень, редактор десятків наукових збірників та монографій.
З 2001 р. — професор кафедри археології та історії стародавнього світу (з 2010 р. — кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки) Львівського національного університету ім. І. Франка.
Коло наукових інтересів: історія та археологія народів, які заселяли територію України у першій половині I тис. н. е. (слов'яни, дакійці, германці, індо-іранські племена).
Під керівництвом Д. Н. Козака вісім аспірантів успішно захистили кандидатські дисертації.
Ним проводиться велика науково-організаційна діяльність, створені та керовані Д. Н. Козаком наукові підрозділи Інституту археології в багатьох обласних центрах країни проводять дослідження археологічних пам'яток. Він є керівником кваліфікаційної ради з видачі відкритих листів (ліцензій) науковцям — археологам на право проведення археологічних досліджень.
Дружина — Ніна Семенівна, однокурсниця по факультету, культуролог. Дочка Олександра є відомою в Україні антропологинею (палеопатологинею), випускницею Національного університету ім. Т. Шевченка.
Д. Козак є двічі лауреатом Державної премії України в галузі науки та техніки ім. Т. Г. Шевченка: 1991 р. за наукові розробки в галузі слов'янського етногенезу та 2002 р. за цикл праць «Давня історія України» та «Етнічна історія Давньої України».
Денис Никодимович Козак помер 23 жовтня 2014 року після важкої хвороби[2]. Похований на Лісовому кладовищі в Києві.
Праці
- Пшеворська культура у Верхньому Подністров'ї та Західному Побужжі. Київ, 1984
- Походження слов'ян (співавтори: В. Д. Баран, Р. В. Терпиловський). Київ, 1991
- Етнокультурна історія Волині. Київ, 1991
- Пам'ятки давньої історії Волині у с. Линів. Київ, 1994
- Пам'ятки давньої історії Волині у с. Городок (співавтор В. В. Шкоропад). Київ, 1999
- Давні землероби Волині (співавтори: Б. А. Прищепа, В. В. Шкоропад). Київ, 2004
- Венеди. Київ, 2008. [Архівовано 24 Грудня 2009 у Wayback Machine.]
- Етюди давньої історії України. Київ, 2010
Примітки
Джерела та література
Посилання
