PROFILPELAJAR.COM

Микола Коваль
Микола Леонідович Коваль
Микола Коваль; Микола Леонідович Коваль
Полковник
Загальна інформація
Народження	2 січня 1952 (72 роки); Квасилів, Ровенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків і Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Повітряні сили
Війни / битви	Війна в Афганістані (1979—1989)
Нагороди та відзнаки
	Нагрудний знак «Слава і честь»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коваль.

Микола Леонідович Коваль (нар. 2 січня 1952, смт Квасилів, Рівненська область) — український військовий льотчик-ас^[1], полковник запасу Повітряних сил Збройних сил України, учасник афганської війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2012). Почесний громадянин Пенсільванії та Каліфорнії.

Життєпис

Микола Коваль народився 2 січня 1952 року в смт Квасилові, нині Рівненської громади Рівненського району Рівненської области України^[1]^[2].

Освіта

Навчався в Новоздолбунівській школі № 3. У 1973 році закінчив Чернігівське вище військове училище пілотів (спеціальність — військовий пілот-інженер), 1978 — Військово-повітряну академію ім. Ю. Гагаріна^[1]^[2].

Знайомство з Іваном Кожедубом

Під час проведення державних іспитів та польотів за курсантами-випускниками пильнувала комісія досвідчених військових льотчиків, якою керував видатний український льотчик-винищувач німецько-радянської війни, тричі Герой Радянського Союзу маршал авіації Іван Кожедуб. Саме він виділив Миколу Коваля серед інших і був упевнений, що для нього відмінної оцінки буде замало. У той період з'явивилася світлина з пам'ятним підписом: «Льотчику Ковалю від льотчика Кожедуба. Стань першим серед нас, рівним перед небом», де поряд з випускником Миколою Ковалем — Іван Кожедуб^[1]^[2]^[3].

Військова кар'єра

Літав на МіГ-15, МіГ-21, МіГ-23, Су-17, Су-25, МіГ-29, Су-27^[1]^[2]. Проходив службу в Афганістані, Польщі, Казахстані та Чехословаччині^[2].

Служба за радянських часів

У 1976 році був командиром ланки в одному з авіаполків Північної групи військ. За високі показові польоти отримав нагороду від міністра оборони СРСР^[2].

У 1984 році як командир ескадрильї МіГ-231 майор Микола Коваль разом підлеглими вирушив на авіабазу Баграм (Афганістан), де в перший рік служби був призначений старшим льотчиком-інспектором відділу бойової підготовки ВПС 40-ї армії. Перебуваючи в Афганістані, здійснив 948 вильотів, мав понад 1500 годин^[2].

Демонстраційні польоти

У 1992 році в США продемонстрував фігури вищого пілотажу. Додому Микола Коваль повернувся зі званням «Кращий дипломат 1992 року» і нагородою-підвіскою від президента США Білла Клінтона^[1]. Льотчика також привітав і нагородив президент України Леонід Кучма^[2].

У 1996 році в складі делегації ВПС України — учасник одного з найпрестижніших у світі військових авіашоу «Royal International Air Tattoo»^[4]. Нагороджений найпрестижнішим перехідним призом «Супер-король повітряного простору», який вручила королева Великої Британії Єлизавета II. Також вона запросила переможця на святкування свого дня народження^[2]^[5].

У 1997 році призначений заступником начальника Центру бойової підготовки ВПС України. Цього ж року отримав запрошення на показові виступи в Тель-Авів (приурочені 50-річчю ВПС Ізраїлю), де вкотре переміг^[2].

Працював генеральним директором авіаційного підприємства в Миколаєві^[1]^[2].

Нагороди

орден Богдана Хмельницького III ступеня (23 лютого 2012) — за мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов'язку, вагомий особистий внесок у вирішення завдань соціального захисту ветеранів війни та патріотичного виховання молоді^[6];
орден Леніна^[2];
орден бойового Червоного Прапора^[2];
два ордени Червоної Зірки^[2];
почесний громадянин Пенсільванії та Каліфорнії^[7];
почесний нагрудний знак «Слава і честь» (2012)^[8].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Ольша Ващук (8 вересня 2020). Суперкороль неба. Сільські вісті (укр.).{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р Микола Коваль // Квасилів: Фрагменти історії^{[недоступне посилання]}. В 2-х т. — Т. II / упор. А. Лимич. — Рівне: Волинські обереги, 2012, С. 462—463.: іл. — ISBN 978-966-416-270-5.
↑ Віктор Гедз. Зіркове соло полковника Коваля^{[недоступне посилання]} // Військо України. — 2011. — № 8. — С. 32—35.
↑ Віктор Скрипник (2 вересня 2020). Еліта армії: У небо закохався у другому класі... Голос України (укр.).{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Євген Цимбалюк (14 лютого 2018). У місті «приземлився» суперкороль неба. Голос України (укр.).{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Указ Президента України від 23 лютого 2012 року № 137/2012 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника Вітчизни»
↑ «Помолімося»: дружина рівненського пілота просить підтримати хворого чоловіка. АрміяInform (укр.). 15 березня 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Мирослава Шершень (27 лютого 2012). Пілот з Рівненщини отримав орден Богдана Хмельницького (Фото+Відео). ОГО (укр.).{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)