У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Кобилецький .
Іван Іванович Кобилецький ( 10 серпня 1916 (19160810 ) — 24 липня 1986 ) — радянський військовий льотчик , Герой Радянського Союзу (1946), у роки німецько-радянської війни заступник командира 53-го гвардійського винищувального авіаційного Сталінградського ордена Леніна полку 1-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії 16-ї повітряної армії 1-го Білоруського фронту , гвардії майор .
Біографія
Народився 10 серпня 1916 року в місті Бірзула (нині Подільск Одеської області України ) в сім'ї робітника . Українець . Член КПРС з 1941 року. Закінчив сім класів неповної середньої школи в Котовську. З 1930 року жив в Оренбурзі , де закінчив школу фабрично-заводського учнівства. Працював слюсарем, кочегаром і помічником машиніста паровоза на станції Оренбург.
У 1936 році призваний до лав Червоної Армії . У 1938 році закінчив Оренбурзьку військову авіаційну школу пілотів. Брав участь у національно-визвольній війні китайського народу проти японських загарбників . У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному , Донському , Центральному , 1-му Білоруському фронтах. Брав участь в обороні Києва, в Сталінградській і Курській битвах , відвоюванні України , Білорусі , визволені Польщі , розгромі ворога на території Німеччини . Був важко поранений.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за 465 бойових вильотів , участь в 94 повітряних боях , 15 особисто збитих літаків супротивника і 9 в групових боях і проявлені при цьому доблесть і мужність гвардії майору Івану Івановичу Кобилецькому присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2872).
Могила Івана Кобилецького
З вересня 1948 року підполковник І. І. Кобилецький — у відставці через хворобу . Працював слюсарем-лекальщиком, старшим контрольним майстром, інженером . Жив у Києві . Помер 24 липня 1986 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі .
Відомі перемоги в повітрі[ 1]
Дата
Літак супротивник
Місце бою
17.08.1942
Bf-109
Калач
17.08.1942
Bf-109
Калач
07.06.1943
FW-190
на схід від Покровське
07.06.1943
Bf-109
Воронець
18.07.1944
FW-190
на південь від Любомль
19.07.1944
FW-190
на піденний захід від Штунь
22.07.1944
FW-190
Вижсковіськ
Нагороди
Нагороджений двома орденами Леніна , двома орденами Червоного Прапора , орденом Олександра Невського , орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки , медалями .
Примітки
↑ Згідно М. Ю. Быков Победы сталинских соколов. —М.: Яуза—ЭКСМО, 2008. (рос.)
Література
Кобилецький Іван Іванович . // Сайт «Герои страны» (рос.) .
Бессмертные подвиги. — М.: Воениздат, 1980. (рос.)
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. — М.: Воениздат, 1987. (рос.)
Копылов И. С., Лазукин А. Н., Райкин Г. Л. Оренбургское лётное. — М.: Воениздат, 1976. (рос.)
На грани возможного. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: «Лимб», 1993. (рос.)
Оренбуржцы в боях за Родину. — Челябинск: Южно-Уральское издательство, 1978. (рос.)
Руденко С. И. Крылья победы. — М.: Международные отношения, 1985. (рос.)