Кенеурге́нч, Куня-Урге́нч (туркм.Köneürgenç — Старий Ургенч, араб.Ґурґандж) — місто з населенням 31 400 жителів, адміністративний центр Куняургенцького етрапуДашогузького велаятуТуркменістану. До його південної окраїни примикає територія національного історико-культурного музею-заповідника, що розташовується на місці древньої столиці Хорезма 10-16 ст. — міста Ургенч. У 2005 пам'ятники міста включені в список Світової спадщини ЮНЕСКО.
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом помірних пустель. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 28.2 °C (82.8 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -3.8 °С (25.2 °F).[1]
Дата заснування невідома, але залишки найстаршої міцності міста Киркмолла (туркм.Kyrkmolla — Сорок мулл) відносять до античного періоду (V—II ст. до н. е.).
У 995 хорезмшах Абу Аббас Мамун обрав Ургенч своєю столицею. XII і початок XIII ст. були періодом розквіту Ургенча, що перевершувало по чисельності населення та популярності всі міста Середньої Азії, крім Бухари.
У 1221Чингісхан зрівняв це місто з землею. Ургенч був включений до складу улусу Джучі, а потім став майже незалежним у системі золотоординського ханства. Особливу роль у його розвитку в першій половині XIV ст. зіграли місцевий правитель Кутлуг-Тімур (туркм.Kutlug Timur — святий Тимур) і його дружина Тюрабек-ханим.
Чергове руйнування міста в 1388 у ході завойовницьких походів Тамерлана й несподівана зміна напрямку русла Амудар'ї на північ змусило його жителів покинути це місце назавжди.
У XVI ст. за 190 км на південний схід ними був засноване однойменне місто — нині адміністративний центр Хорезмської областіУзбекистану, після чого Ургенч отримав назву «Старий Ургенч».
Перші археологічні розкопки в старому місті були проведені Олександром Якубовським у 1929 році. Більшість пам'ятників Куня-Ургенча були повністю або частково зруйновані. Найдавнішим спорудженням є фортеця Киркмолла, на місці якої в XI ст. побудована так звана «Академія» султана Мамуна ібн-мамуна, де навчалися енциклопедист Абу Рейхан Аль-Біруні і геніальний натураліст, лікар і філософ Абу Алі ібн-Сіна, відомий на Заході як Авіценна. За народною легендою, під час навали Чингісхана в цьому будинку сховалося сорок мулл і в результаті їхніх молитов він перевернувся догори дном.
У цей час на території міста розташовані три невеликих мавзолеї XII ст. і більший мавзолей Терабек-ханим XIV ст., що був майже повністю відновлений в 1990-ті роки. Найвідомішим мавзолеєм Куня-Ургенча, насамперед серед ісламських прочан, є мавзолей Наджм пекл-дін ал-кубра (араб. — «Зірка релігії») — суфійського подвижника XIII ст., що вважається основоположником суфізму в Хорезмі.
Головна визначна пам'ятка Куня-Ургенча — 60-метровий мінарет Кутлуг-Тімура, побудований у середині XIV століття, що робить його найвищим цегельним мінаретом у Середній Азії. Слід також зазначити найстаріший з уцілілих пам'ятників — мавзолей хорезмшаха Іль-Арслана (1157–1172), що вінчає 12-гранний конічний купол, викладений глазурованою цеглою.
На півночі від міста перебуває великий середньовічний «некрополь 360 святих». По одній народній легенді, у ньому перебувають тіла 360 ісламських святих, в основному учнів пророка Мухаммеда, яких він послав в усі кінці світу для проповідування ісламу й велів повернутися назад в Ургенч. За іншою легендою, ці тіла належать ісламським святим, що прийняли мученицьку смерть під час руйнування міста військами Чингісхана.
Галерея
Мінарет Кутлуг-Тімура
Мінарет Кутлуг-Тімура
Мінарет Кутлуг-Тімура та мавзолей Саїд-Ахмад
Мавзолей Текеша
Мавзолей Текеша
Мавзолей Текеша
Мавзолей Арслана
Мавзолей Терабек-ханим
Мавзолей Текеша
Ворота „Il-Arslan-Mausoleum“
Могила у „Il-Arslan-Mausoleum“
Ворота каравансараю
Мавзолей Саїд-Ахмад
Мавзолей Саїд-Ахмад
Мавзолей Турабек Ханум
Мавзолей Турабек Ханум
Мозаїка на куполі мавзолею Турабек Ханум
Мавзолей Наджм ад-Дін аль-Кубра
Портал мавзолею Наджм ад-Дін аль-Кубра
Панорама
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кенеургенч