Паралельно з розвитком національного руху в Каталонії, виник рух на підтримку федералізації Іспанії. У Каталонії федералісти поділилися на дві групи — радикальне крило, яке бачило федералізацію Іспанії як проміжний етап на шляху до повної незалежності Каталонії, та помірковані, яке бачило майбутнє Каталонії у складі федеральної Іспанії.
9 березня1873 року в Барселоні Рада провінції Барселона, у якій більшість мало радикальне крило федералістів Каталонії, проголосило створення Каталонської держави. Також було обрано тимчасового президента держави Каталонії — Бардомер Лоштау і Прац[en][2][6].
Після проголошення Каталонської держави президент Естаніслао Фіґерас та голова уряду Франсиск Пі-і-Марґаль Першої Іспанської республіки заявили, що іспанська армія збройно захопить Каталонію. Після цього Каталонська держава була змушена скасувати свою незалежність[7].
Під час Другої карлістської війни війни Каталонія підтримувала карлістів. Після закінчення війни, у січні 1874 року, генерал Франсіско Серрано захопив владу в Іспанії, а у січні 1875 року було відновлено іспанську монархію. На трон було поставлено Альфонса XII з династії Бурбонів.
Іспанська влада почала проводити ще більші репресії проти Каталанії.
↑Hernàndez, F. Xavier. Història Militar de Catalunya(кат.). Т. Volume IV. Rafael Dalmau. с. 161. ISBN84-232-0673-4. {{cite book}}: |volume= має зайвий текст (довідка)