PROFILPELAJAR.COM

	Кароліна Авґуста Баварська; ; нім. Karoline Auguste von Bayern
	Кароліна Авґуста Баварська; Кароліна Авґуста Баварська
	Імператриця Австрії
	Імператриця Австрії
29 жовтня 1816 — 9 лютого 1873
Попередник:	Марія Людовіка Моденська
Наступник:	Марія Анна Савойська
Прапор	Королева Галичини і Володимирії
29 жовтня 1816 — 9 лютого 1873
Коронація:	29 жовтня 1816
Попередник:	Марія Людовіка Моденська
Наступник:	Марія Анна Савойська
Ім'я при народженні:	нім. Karoline Charlotte Auguste von Bayern
Народження:	8 лютого 1792; Мангайм, Баденське маркграфство, Священна Римська імперія
Смерть:	9 лютого 1873 (81 рік); Відень, Австро-Угорщина
Поховання:	Імператорський склеп
Країна:	Баварське королівство
Релігія:	католицька церква
Рід:	Віттельсбахи, Габсбурги
Батько:	Максиміліан I
Мати:	Авґуста Вільгельміна Гессен-Дармштадтська
Шлюб:	1) Вільгельм I Вюртемберзький; 2) Франц II
Нагороди:	Золота троянда
	Медіафайли у Вікісховищі

Кароліна Авґуста Баварська (нім. Karoline Auguste von Bayern), (8 лютого 1792—9 лютого 1873) — баварська принцеса та благодійниця, донька короля Баварії Максиміліана I та Августи Вільгельміни Гессен-Дармштадтської, дружина спадкоємця вюртенберзького престолу Вільгельма, а згодом — австрійського імператора Франца II.

Життєпис

Походження

Кароліна Шарлотта Авґуста Баварська народилась 8 лютого 1792 року в Мангеймі третьою донькою та четвертою дитиною в родині німецького принца Максиміліана Цвайбрюкенського та його першою дружини Августи Вільгельміни Гессен-Дармштадтської. В родині вже ріс син Людвіг та дочка — Августа Амалія. Через три роки у дівчинки з'явився ще й молодший брат — Карл Теодор. Того ж року Максиміліан успадкував від старшого брата герцогство Цвайбрюкен. Мати померла у березні 1796 року через слабкість легенів. Батько через рік одружився вдруге з Кароліною Баденською. Разом у них народилося восьмеро дітей. 1799 року він отримав у спадок курфюрство Баварія, яке у 1806 році перетворив на королівство.

Перший шлюб

Принцеса Шарлотта отримала добре католицьке виховання. Щоб не родичатися із Наполеоном Бонапартом, 8 червня 1808 року її взяв за дружину вюртемберзький принц Вільгельм. Церемонія відбулася в

Зеленій галереї королівського палацу в Мюнхені згідно з католицьким та протестантським обрядами. Нареченому тоді було 26 років, нареченій — 16. Після весілля Вільгельм сказав дружині: «Ми є жертвами політики». Проживали вони окремо і фізично шлюб ніколи не був консумований. Бачилося подружжя лише за обідом, де велися лише найнеобхідніші розмови. Вела тривалі розмови із своїм духовником Себастьяном Францем. Часто писала листи своєму улюбленому брату Людвигу. У вільний час Шарлотта вивчала італійську та англійську мови, ходила на прогулянки та багато читала. Її улюбленим письменником був Ґете.

Після повалення режиму Наполеона, 31 серпня 1814 шлюб Вільгельма і Шарлотти був проголошений протестантською консисторією недійсним. Принцеса отримала щедру фінансову компенсацію і переїхала до тітки, що жила у Нойбурзі на Дунаї. Щоб колишнє подружжя вважалося цілком вільним і кожен міг вступити у новий шлюб, потрібне було розлучення і від католицької церкви. Папа Пій VII затвердив розлучення 12 січня 1816 року.

Другий шлюб

10 листопада 1816 року вона одружилася вдруге. Її обранцем став удовий австрійський імператор Франц II, що раніше носив титул імператора Священної Римської імперії. Він був вдвічі старший за дружину і мав семеро дітей від свого другого шлюбу. Із ними нова імператриця швидко потоваришувала.

Після весілля принцеса змінила порядок імен і попросила всіх називати її Кароліна Авґуста, на відміну від вюртемберзьких часів. Великими урочистостями початок шлюбу не відрізнявся через всім відому бережливість імператора.

Спільних дітей у Франца та Кароліни не було. В політиці нова дружина імператора ніякої ролі не грала. Свою діяльність вона присвятила благочинності. Її зусиллями будувалися притулки для дітей, лікарні, житло для робітників.

Із Францем Кароліна Авґуста прожила близько 20 років.^[2] Він помер 2 березня 1835 року у Відні. Кароліна Авґуста жила після цього в Зальцбурзі. Від 1850 року опікувалася міським музеєм, який став називатися Salzburger Museum Carolino Augusteum. 23 червня 1859 року Кароліна була присутня на відкритті моста в Зальцбурзі, який назвали на її честь.

Принцеса пішла з життя 9 лютого 1873 року. Похована поруч із Францем та його першою дружиною в Імператорському склепі Капуцинеркірхе у Відні.

Вшанування пам'яті

На честь Кароліни Авґусти в наш час названа Karolinen-Gymnasium в Розенхаймі.
У Штутгарті є вулиця Шарлоттенштрассе та площа Шарлоттенплац.

Родинне дерево

Крістіан III Цвайбрюкенський

Кароліна Нассау-Саарбрюккенська

Йозеф Карл Зульцбахський

Єлизавета Нойбурзька

Людвіг VIII Гессен-Дармштадтський

Шарлотта Ганау-Ліхтенберзька

Крістіан Карл Лейнінгенський

Катерина Поліксена Солмс-Рьодельхаймська

Фрідріх Мішель Цвайбрюкенський

Марія Франциска Зульцбахська

Георг Вільгельм Гессен-Дармштадтський

Марія Луїза Лейнінгенська

Максиміліан I

Августа Вільгельміна Гессен-Дармштадтська

Кароліна Авґуста Баварська

Примітки

↑ ^а ^б Deutsche Nationalbibliothek Record #119189747 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ Точніше, вісімнадцять з половиною.

Література

Cölestin Wolfsgruber, Carolina Auguste die «Kaiserin-Mutter», Wien 1893.
Friedrich Weissensteiner, Liebeshimmel und Ehehöllen, München 1999
Martha Schad, Bayerns Königinnen, München 2000
Hansmartin Decker-Hauff, Frauen im Hause Württemberg, Leinfelden-Echterdingen, 1997, ISBN 3-87181-390-7
Susanne Elisabeth Hauser, Caroline Auguste von Bayern, die vierte Gemahlin Kaiser Franz´I. von Österreich. 3 Bde, phil.Diss, Wien 1991
Elisabeth Katharina Rath, Kaiserin Caroline Augustes Wirken in Salzburg. Ein Beitrag zur Sozialgeschichte Salzburgs in der zweiten Hälfte des 19. Jahrhunderts. phil.Diss, Salzburg 1988
Karl Ehrenfellner, Caroline Auguste (1792—1873). Namenspatronin des Salzburger Museums-kaiserliche Wohltäterin in Salzburg. Ausstellung. Salzburger Landesmuseum Carolino Augusteum. 1993
Thomas Kuster, Das italienische Reisetagebuch Kaiser Franz´I. von Österreich aus dem Jahre 1819. Eine kritische Edition. phil.Diss, Innsbruck 2004
Thomas Kuster, Die Italienreise Kaiser Franz I. von Österreich im Jahre 1819, in: Römische Historische Mitteilungen, Bd. 46, Rom-Wien 2004, 305—334.