Представник сім'ї спадкових моряків. Четвертий із десяти дітей морського капітана Петера Крістіансена, ветерана Французько-прусської війни. Супроводжував свого батька в далеких плаваннях. В 15 років вступив юнгою на торговий флот, плавав по всьому світу на великих вітрильниках. В 22 роки отримав ліцензію капітана далекого плавання. В 1906-07 роках вступив однорічним добровольцем в кайзерліхмаріне. В 1910-13 роках служив у Східній Азії. Після початку Першої світової війни 12 серпня 1914 року призначений вахтовим офіцером крейсера «Любек». В кінці 1915 року потрапив в британський полон у Південній Африці і був доставлений в Лондон, де розпочався судовий процес за звинуваченням в шпигунстві. На початку 1918 року звільнений, до кінця війни служив офіцером Адмірал-штабу на Чорному морі. Після війни працював капітаном і судновим інспектором в Фленсбурзі, потім — морським експертом в Бремені.
З 20 лютого 1933 по 1 серпня 1934 року — президент поліції Гарбурга-Вільгельмсбурга (сьогодні — район Гамбурга). 1 квітня 1933 року вступив у НСДАП. З 12 грудня 1934 року — президент поліції Магдебурга, одночасно з 22 березня 1935 року — виконавчий директор фірми Deutschen Zeppelin-Reederei. 8 вересня 1937 року втратив посаду в поліції, оскільки розкрилось членство Крістіансена в масонській ложі, проте зміг отримати посаду в Управлінні чотирирічного плану. В травні 1940 року його старший брат генерал авіаціїФрідріх Крістіансен, командувач вермахтом в Нідерландах, забезпечив Карлу посаду морського офіцера в своєму штабі. З вересня 1942 по травень 1945 року — інспектор морських перевезень при імперському комісарі морських перевезень Карлі Кауфмані. 1 жовтня 1944 року звільнений з флоту.
Сім'я
Одружився з Магдою Блок (1887–1976). В шлюбі народились двоє синів:
Ганс Фрідріх (1909–5 липня 1944) — лейтенант резерву люфтваффе, загинув у повітряному бою з британськими пілотами над Північним морем.
Les aventures des Capitaines Christiansen d après leurs journaux de bord, Paris 1933 (von Korvettenkapitän René Jouan ins Französische übersetzt)
Blockadebrecher nach Deutsch-Ostafrika, C. Bertelsmann Verlag, Gütersloh um 1936
Der Wiederaufbau des deutschen Walfangs, 1940
Література
Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
Herrmann A. L. Degener: Degeners Wer ist’s?, X. Ausgabe, Verlag Herrmann Degener, Berlin 1935, S. 246.
Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
.png)
