Єгор Францович Канкрін
нім. Georg Ludwig Cancrin
Граф Єгор Францович Канкрін
Народився	16 (27) листопада 1774(1774-11-27) Ганау, Гессель-Кассель (Німеччина)
Помер	9 (21) вересня 1845(1845-09-21) (70 років) Павловськ, Росія
Поховання	Смоленський лютеранський цвинтарd
Країна	Російська імперія
Національність	німці[1]
Діяльність	економіст, письменник, міністр фінансів
Відомий завдяки	державний діяч
Alma mater	Марбурзький університет
Знання мов	німецька
Титул	граф
Посада	міністр фінансів Російської імперіїd і член Державної ради Російської імперії[d]
Військове звання	Генерал від інфантерії
Конфесія	реформатська церква
Рід	Канкрін[d]
Батько	Франц фон Канкрінd[2]
У шлюбі з	Катерина Муравйоваd
Діти	Валеріян Канкрінd[3], Олександр Канкрінd, Віктор Канкрінd і Zinaida Keyserlingd
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Граф Єгор Францович Канкрін (нар. 16 (27) листопада 1774(17741127) — 9 (21) вересня 1845) — російський економіст, державний діяч і письменник німецького походження, генерал інфантерії, міністр фінансів Російської імперії у 1823–1844 рр.

Георг Людвіг Канкрін народився в місті Ганау в єврейсько-німецькій сім'ї інженера Франца Канкріна. Батько певний час керував солеварними заводами в Новгородській губернії. Георг Людвіг навчався в Гессенському та Магдебурзькому університетах, потім поїхав до Росії. 1800 року написав проект розвитку вівчарства в Росії, який потрапив на очі віце-канцлера графа Остермана. Канкріна прийнято на роботу до Міністерства внутрішніх справ. Працював помічником генерал-провіантмейстера в чині статського радника, 1809 року написав працю про те, як у війні проти Наполеона, яка наближалась, Росії буде важливо використати своє географічне розташування та ресурси. Під час походу російської армії в Європу відповідав за постачання провіанту для солдатів, відзначився розумним і економним підходом до справи, нагороджений орденом Святої Анни 1-го ступеня.

1823 року призначений міністром фінансів Російської імперії. При ньому була в 1839–1843 рр. здійснена грошова реформа в Росії, що встановила систему срібного монометалізму, був розпочатий обмін всіх асигнацій на державні кредитні білети, що обмінюються на золото і срібло, емісія платинової монети.

• Канкріна реформа 1839—1843
• Жданова К. Ф., Веремій Г. Є. Церква в Приморському - будівля і люди // Мелітопольський краєзнавчий журнал, № 17, 2021, с. 20–24.

• О. М. Мовчан. Канкріна реформа 1839—1843 [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 82. — ISBN 978-966-00-0692-8.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.