PROFILPELAJAR.COM

Історія Афганістану
Історія Афганістану
До нашої ери
	Гандхара — XVII століття до н. е.
	Ахеменіди — VI століття до н. е.
	Селевкіди — IV століття до н. е.
	Греко-Бактрійське царство — 250 до н. е. — 125 до н. е.
Наша ера
	Кушанська імперія — I—V ст.
	Ефталіти — V століття
	Сасаніди — VI століття
	Газневіди — XI століття
	Саффариди — 861—1590 рр.
	Гуріди — 1148—1206 рр.
	Сефевіди — XIV століття
Афганські ханства
	Гільзейське — 1709—1737 рр.
	Гератське
	Кабульське
	Кандагарське
	Пешаварське
	Хаттаське
	Абдалійське
Афганські держави
	Імперія ; Хотакі— 1709-1738 рр.
	Дурранійська; держава — 1747—1823 рр.
	Емірат; Афганістан — 1823—1929 рр.
	Королівство; Афганістан — 1929—1973 рр.
	Республіка; Афганістан — 1973—1978 рр.
	Демократична; Республіка Афганістан — 1978—1992 рр.
	Північний ; Альянс — 1992—2001 рр.
	Ісламський Емірат; Афганістан — 1996—2001 рр.
	Перехідна/транзитна; адміністрація — 2001—2004 рр.
	Ісламська Республіка; Афганістан — 2004—2021 рр.
	Ісламський Емірат; Афганістан — з 2021 р.
	Портал «Афганістан»; переглянути; обговорити; редагувати;

	Кандагарське ханство
Столиця	Кандагар
Мови	пушту
Релігії	іслам
Форма правління	монархія
хан	Шерділ-хан
Історичний період	Новий час
- Засновано	1818
- Ліквідовано	1855
Сьогодні є частиною	Афганістан

Кандагарське ханство (перс. شاهزاده قندهار; 1818—1855 роки) — держава в Афганістані зі столицею в Кандагарі, яка утворилася в результаті розпаду Імперії Дуррані. З самого початку перебувало в зоні впливу афганських емірів з Кабулу. У 1830-х роках здобуло повну самостійність. Зрештою у 1855 році було приєднано до Афганського емірату.

Історія

Передумови

Було важливим містом у часи держав Саффаридів та Назридів. Формування перших державних утворень навколо Кандагару відносять до початку XIV ст., коли занепала держава Ільханів, від якої відколовся Сістан на чолі з династією Міхрабанидів. У 1383 році Кандагарська область була підкорено Тамерланом, який передав її у 1392 році онуку-спадкоємцю Пір-мухаммеду, якою той зі смерті діда у 1405 році правив як самостійний володар.

У 1407 році після загибелі Пір-Мухаммеда напівнезалежний статус Кандагарської держави було ліквідовано. З 1470-х років стала центром намісництва в хорасанській державі Хусейна Байкари (з Тимуридів). Після занепаду останнього у 1508 році тут деякий час була столиця держави Аргунідів (до 1522 року). З середини XVI ст. Кандагарська область увійшла до складу імперії Великих Моголів. Згодом стала об'єктом боротьби між могольськими падишахами та перськими шах-ін-шахами.

У 1706 році внаслідок повстання мір-Вайс-хана з племені гільгеїв утворився Кандагарський емірат, який у 1709 році було визнано незалежним. У 1722 році представники панівної династії Хотакі стали також шахами Персії. Втім у 1729 році їх було повалено. У 1730-х роках Кандагар втратив незалежність, увійшовши до держави Надір Шаха.

У 1747 році емірат Кандагару відновив незалежність. Невдовзі став столицею Дуррайнійської імперії. У 1776 році столицю було перенесено до Кабула.

Утворення

Після смерті в 1793 році Тимур-Шах Дуррані, володаря Дурранійської імперії, новим володарем став Земан-шах. Втім проти цього виступив його брат Махмуд-шах, намісник Герату. В цей час відбулося посилення гілки мухаммадзай племені Баракзай, очільник якої сардар Паїнда-хан став фактичним правителем Кандагару. Побоюючись цього, Земан-шах у 1799 або 1800 році наказав того стратити. Це призвело до переходу мухаммадзаї на бік Махмуд-шаха. 1801 року він захопив Кабул та повалив Земан-шаха. Проте втриматися на троні довго не зміг, оскільки вступив у конфлікт з племен бараказай: в результаті декілька разів його було повалено. Зрештою у 1818 році Дост Мухаммед хан Баракзай захопив Кабул, а в Кандгарі та Пешаварі затвердилися його родичі як напівнезалежні хани.

Втім з самого початку влада в Кандагарі не була сильною та стабільною, оскільки ханством стали правити декілька братів Дост Мухаммед-хана, який став еміром Афганістану. Їхні постійні суперечки між собою послаблювали державу. Разом з тим збільшувалося невдоволення централізаторською політикою Дост Мухаммед-хана. Це особливо позначилося у 1831—1837 роках, що завадило еміру Афганістану захопити Гератське ханство. Така політика призвела у 1839 році до зайняття Кандагару англійськими військами, які відновили на троні Шуджу-Шаха Дуррані (відомо як Перша англо-афганська війна). Останні також спиралися на допомогу Гератського ханства. Втім у 1842 році внаслідок послаблення Герату та потужне повстання в Кабільській та Кандагарській областях англійці відступили.

Ліквідація

З 1840-х років держава, зберігаючи внутрішню самостійність у внутрішній політиці, дотримувалася союзу з еміратом Афганістану, підтримуючи його в усіх справах з огляду на небезпеку з боку Великої Британії. Разом з тим почали наступ на хазарійські племена бабалі, дайчупан та чура, які було змушено сплачувати данину (санг-я-буз). У 1855 році після смерті кандагарського володаря Кохан-Діль-хана, держава увійшла до складу Афганістану. Його сини вже були сардарами (намісниками) центрального уряду.

Хани

Шерділ-хан (1818—1826)
Пурділ-хан (1818—1830)
Коханділ-хан (1832—1839), вперше
ліквідація ханства англійцями
Коханділ-хан (1842—1855), вдруге

Джерела

Tanner, Stephen (2002) Afghanistan: a military history from Alexander the Great to the fall of the Taliban Da Capo Press, New York, ISBN 0-306-81164-2