PROFILPELAJAR.COM

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = CoordScale = скасований = lon_min =
Кам'яниця Лизогубів
	Кам'яниця Лизогубів Кам'яниця Лизогубів
	51°38′36″ пн. ш. 31°34′8″ сх. д. / 51.64333° пн. ш. 31.56889° сх. д.
Країна	Україна
Місто	смт. Седнів
Тип	будівля
Побудовано	1690
Відомі мешканці	Яків Кіндратович Лизогуб
Статус	Пам’ятка архітектури національного значення
Стан	задовільний
	Медіафайли у Вікісховищі

Кам'яниця Лизогубів — пам'ятка архітектури XVII століття, найстаріша мурована житлова будівля Лівобережної України. Розташована у смт. Седнів Чернігівської області. Як пам'ятка архітектури національного значення має охоронний № 863/1.

Опис

Кам'яниця є одноповерховою мурованою на підвалі будівлею. Розташована у центрі Седнева в парку садиби Лизогубів на краю високого правобережного плато річки Снов. Неподалік від будівлі міститься Воскресенська (Різдва Богородиці) церква.

Пам'ятка архітектури прямокутна в плані, витягнута з півночі на південь, симетрична, п'ятикамерна. За своєю розпланувально-просторовою структурою є розвитком традиційного типу українського народного житла — хати на дві половини. Розпланувальна система анфіладна. Кімнати перекрито циліндричними та зімкненими склепіннями з розпалубками. Будинок був житловим, про що свідчать збережені рештки пічного опалення. В стінах є численні ніші, що мали як господарське, так і конструктивне призначення. Напівпідвальний поверх за розплануванням ідентичний першому, з тією лише відмінністю, що під ґанком улаштовано тайник — прямокутну камеру з двома нішами.

Будинок має високий цоколь і високий щипцевий дах із трикутними фронтонами на причілках. Стіни розчленовано глибокими арковими віконними нішами й завершено помірним карнизом. Будинок муровано з цегли на вапняно-піщаному розчині, потиньковано і побілено. Дах по дерев'яних кроквах укрито покрівельною сталлю.

Історія

Споруджено будівлю у 1690 році на території садиби чернігівського полковника Якова Лизогуба за його замовленням тією ж артіллю майстрів, яка в той же час зводила седнівську церкву Різдва Богородиці. Первісно дах був укритий ґонтом. У другій чверті XIX століття замість ґанку на головному фасаді збудовано укріплену контрфорсами вежу з ґотичними вікнами, завершену смугою декоративних машикулів та зубців-мерлонів. Такою кам'яницю змалював у 1846 році Тарас Шевченко, котрий гостював у тодішнього власника садиби Андрія Лизогуба. У вересні 1930 року пам'ятку детально дослідив і обміряв пам'яткознавець Стефан Таранушенко. Будинок частково зруйновано в 1941-1943 роках під час Другої світової війни. Реставрацію завершено у 1967 році.

Після реставрації (1967 р.) в кам'яниці було відкрито пивний бар, що дуже обурило громадськість. Через деякий час бар закрили, а будівлю залишили без господаря, що призвело до її зубожіння: було вибито вікна, зірвано підлогу та двері.

У 2001 році кам'яницю було відреставровано силами ВАТ "ЕК «Чернігівобленерго» на честь десятиріччя незалежності України.

Галерея

Т. Г. Шевченко, сепія, 1846 р.
Кам'яниця Лизогубів
Ранок біля Кам'яниці Лизогубів
Реконструкція первісного вигляду кам’яниці

Джерела

Вечерський В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. — К., 2005. — С. 184—185.
Логвин Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль. — М.: Искусство, 1980. — С. 148—150.
Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В. Вечерський, О. Годованюк, Є. Тиманович та ін.; За ред. А. Мардера та В. Вечерського. — К.: Техніка, 2000. — С. 308.
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — Т. 4. — К.: Будівельник, 1986. — С. 333—334. [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.]
Таранушенко С. Лизогубівська кам'яниця у м. Седневі: Провідник. — X.: Рух, 1932. — 52 с.
Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII—XVIII веков. — М.: Стройиздат, 1967. — С. 88.
Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. — М.: Искусство, 1967. — 132 С.
Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. — К.: УРЕ ім. М.Бажана, 1990. — С. 400.
В. Д. Віроцький, А. А. Карнабіда, В. Г. Киркевич. Монастирі та храми землі сіверської. К., Техніка, 1999 р. с. 96-97