Учасниця групи Р.Е.П. (Революційний Експериментальний Простір), яка виникла під час української Помаранчевої революції у Києві 2004 року. До її складу також входять художники: Микита Кадан, Анатолій Бєлов, Ксенія Гнилицька, Володимир Кузнєцов, Ярослав Коломійчук, Лада Наконечна, Леся Хоменко, Артур Бєлозьоров, Саша Макарська, Віктор Харкевич, Леся Целованська, Володимир Щербак, Аліна Якубенко, Кирило Гриньов[5].
Працювала кураторкою виставок у київському мистецькому просторі LabGarage[7].
Навесні 2022 року переїхала у Закарпаття, але повернулася в Київ, де живе і працює[8].
Творчість
Дебютувала Кадирова в 2002 році у груповій виставці «Блакитна глина», що проходила у галереї Гельмана в Києві. На ній вона представила перформанс «Синій кінь» а також «Місячні кролики»[9][10].
Першою персональною виставкою (разом з Лесею Хоменко) стала «Помаранчеве літо ІІ»[11], що пройшла у 2005 році у галереї «Ріджина», Москва.
У той же час Кадирова почала працювати з кахлями, що стали її «візитівкою». У 2004 вона створила з цементу і кахлів скульптуру «Сантехнік Толя»[12].
Принесла відомість Кадировій виставка «Діаманти» 2006 року (разом з Андрієм Сагайдаковським) у Центрі сучасного мистецтва при НаУКМА[11]Скульптури являють собою дорогоцінні камені, зроблені з кахлів, цементу і монтажної піни[13].
У схожій техніці виконані скульптури, що зображують сміття — зім'ята пачка цигарок[14], огризок яблука[15], чайний пакетик[16]. У деяких з них також використовувалася цегляна кладка[15]. Ці скульптури були створені в період з 2005 по 2010 рік.
У 2009 році, також з кахлів і цементу, була створена знакова робота «Пам'ятник новому пам'ятнику», публічна скульптура що була встановлена в місті Шаргород[17].
Скульптура «Форма світла»
В цей час Кадирова починає активно працювати з міським простором. Прикладами такої праці є проєкт «Заповнення», в якому вона буквально заповнювала кахельними плитками різноманітні отвори, тріщіни і проломи у міських будівлях, і серію скульптур «Знаки», що являли собою видозмінені дорожні знаки[6]. Цегляно-кахлева скульптура 2010 року «Яблуко» встановлена в Пермі. Скульптура 2011 року «Форма світла» виставлена на Пейзажній алеї у Києві[18], і також у Києві знаходяться кілька скульптур з серії «Лавки—графіки», які дійсно є лавками на яких можна сидіти [19]. Загалом близько 15 робіт скульпторки встановлено в публічному просторі[20].
Загалом у Кадирової відбулося понад три десятки персональних виставок, і понад 130 групових. Виставки проходили у Києві, Москві, Празі, Чикаго, Нью-Йорку, Варшаві, Відні, Стокгольмі, Маямі, Шаргороді, Будапешті, Амстердамі, Стамбулі, Пермі, Харкові, Греноблі, Мюнхені, Парижі, Донецьку, Мурманську, Білостоку, Тернополі, Берліні, Любліні, Любляні, Клагенфурті, Лондоні, Дюссельдорфі, Венеції, Лейпцигу, Карлсруе, Канську, Вінниці, Женеві, Одесі, Бішкеку, Равенні, Гавані, Монте-Карло, Сан-Паулу, Львові, Которі[11].
Кадирова представляла Україну на Венеційській бієнале 2013, 2015 і 2022 року, Московській бієналє 2013 року[21].
Окрім кахлів, бетону і цегли, скульпторка працювала з природнім камінням, черепицею, асфальтом, в тому числі розміщала частини дорожнього покриття в галереї (Data Extraction, 2011)[22], малювала картини фломастерами (проєкт Фломореалізм)[23], створювала колажі (Натовп, 2012)[24] і перформанси[11].
Жанна Кадирова неодноразово брала активну участь у симпозіумах сучасного мистецтва що відбувалися на острові Бірючий. Там знаходяться кілька її скульптур[25].
Наприклад, серію Russian Rocket 2022 — стікерів у вигляді пролітаючих російських ракет, які наклеюються на вікна будівель або транспорту в Європі, і створюють візуальну ілюзію прольоту ракети за вікном[26] або вишитих картин на тему повітряної тривоги[8].
У межах 59-ї Венеційської бієнале (2022) у галереї Galleria Continua пройшла виставка Жанни Кадирової «Паляниця» (Palianytsia[27])[28]. Кам'яні елементи скульптури продавалися на вагу, а отримані гроші збиралися для допомоги українській армії. Таким чином було зібрано понад 230 тисяч євро[8].
Основні твори
За ЕСУ: серія «Діаманти» (2006); композиції — «Лимон», «Мушля», «Апельсини», «Лавки-графіки» (обидві — Київ; усі — 2008), «Дрова», «Пам’ятник новому пам’ятнику» (м. Шаргород Вінн. обл.; обидві — 2009[29]), «Букет», «Вази і квіти», «Яблуко» (м. Перм; усі — 2010), «Вічна клумба», «Форма світла» (Пейзажна алея у Києві; обидві — 2011)[2].
Нагороди
2004 — 1-а премія Всеукраїнського бієнале актуальних мистецтв (Київ)[2]
