Професор кафедри філософії МДІМВ.[3] Генеральний директор Центру «Церква та Міжнародні відносини» МДІМВ.
Володіє англійською, тайською та французькою мовами.
Був відповідальним редактором двотомника «Історія Росії. XX століття» (1 том: 1894—1939 і 2 тому: 1939—2007). Авторський колектив об'єднав більше 40 авторів з Росії та закордону. Проект спочатку створювався під керівництвом А. І. Солженіцина, але потім Солженіцин дистанціювався від авторського колективу.[4]
Член Спілки письменників Москви. Член редколегії журналу «Континент». 1998 року нагороджений премією фонду журналу «Знамя».
Координатор Громадського комітету «Спадкоємність та відродження Росії», метою якого є «відновлення правового та культурно-історичного спадкоємності з дореволюційною Росією як основи її відродження».
Виступив у пресі в зв'язку з справою Pussy Riot[9]. На його думку, покарання учасницям групи було неадекватно жорстким, і навіть у Російській імперії до подібних вчинків ставилися поблажливіше.
4 березня2014 року публіковав у російському часописі «Ведомости» статтю під назвою «Це вже було» (рос.«Это уже было»). У ній, аналізуючи дії Росії відносно України і введення російських військ до Криму, вказав на схожість рис нинішньої кризи з приєднанням Австрії до нацистської Німеччини в 1938 році і заявив про згубність таких дій для Росії[10]. Після публікації згаданої статті 4 березня 2014 року Зубова було звільнено з роботи[11]. Того ж дня Київський університет запропонував Зубову посаду професора Інституту міжнародних відносин[12]. Масове обурення, яке виникло в Росії та світі з приводу звільнення Зубова за антивоєнну статтю, змусило «відіграти назад». Історику винесли «серйозну догану» та сказали, що він може продовжувати викладати[13].
24 березня2014 р. за дії А. Зубова, які «йдуть врозріз із зовнішньополітичним курсом Росії, піддають безоглядній і безвідповідальної критиці дії держави, завдають шкоди навчально-освітньому й виховному процесу» адміністрація Московський державний інститут міжнародних відносин (університет) ухвалила рішення щодо розірвання трудової угоди із професором[14]. Однак Комісія ради при президенті РФ щодо трудових прав визнала звільнення незаконним. Згідно висновку комісії, наказ про звільнення Зубова "не відповідає положенням статей 1, 2, 6, 13, 15, 29, 44 Конституції РФ, статей 3, 81, 192, 193, 336 Трудового кодексу РФ, статті 47 ФЗ «Про освіту». 11 квітня2014 року рішення про звільнення А. Б. Зубова було скасовано.
У червні 2018 виступив на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[15].
Наприкінці січня 2022 року, разом з іншими деякими відомими вченими, письменниками, журналістами, правозахисниками Росії виступив проти можливої війни з Україною та підписав «Заяву прихильників миру проти Партії Війни у російському керівництві», яка була опублікована на сайті видання «Ехо Москви»[16].
↑Контр-адмірал, начальник 2-го Головного управління міністерства судубудування СРСР Б. М. Зубов керував будівництвом великих надводних кораблів. Під його безпосереднім керівництвом на Миколаївській корабельні був збудован ракетний крейсер чорноморського флоту «Слава» (пізніше крейсер ЧФ РФ «Москва», 1979—2022)
_photo_17.JPG)
