Зозуля-довгоніг суматранська

Зозуля-довгоніг суматранська

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Рід: Зозуля-довгоніг (Carpococcyx)
Вид: Зозуля-довгоніг суматранська
Біноміальна назва
Carpococcyx viridis
Salvadori, 1879
Посилання
Вікісховище: Carpococcyx viridis
Віківиди: Carpococcyx viridis
EOL: 1064880
ITIS: 705317
МСОП: 22724459

Зозуля-довгоніг суматранська[2] (Carpococcyx viridis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Ендемік Індонезії. Раніше вважався конспецифічним з борнейською зозулею-довгоногом.

Опис

Довжина птаха становить 55 см, з яких від 23,9 до 28,5 см припадає на хвіст і 38,3–24,8 мм на дзьоб. Тім'я чорне, потилиця зелена. Верхня частина тіла тьмяно-зелена. Нижня частина спини і надхвістя коричневі, поцятковані сіро-зеленими смужками. Навколо очей плями голої шкіри, зеленої спереду, світло-лилової позаду і світло-індигової на щоках. Крила і хвіст блискучі, чорно-зелені, в залежності від кута зору. Нижня частина голови чорнувата, горло і верхня частина грудей світло-сірі. Нижня частина тіла жовтувато-коричнева, боки рудуваті. Груди поцятковані сірувато-коричневими смужками, боки і живіт — світло-коричневими. Хвіст східчастий, махові пера блискучі, чорно-зелені, в залежності від кута зору. Очі червоні або червонувато-карі. Дзьоб світло-зелений, біля основи синій, лапи сіруваті абе зеленувато-сірі[4].

Поширення і екологія

Суматранські зозулі-довгоноги є ендеміками Суматри. Вони мешкають в передгір'ях та на схилах гір Барісан. Живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, зустрічаються на висоті дід 300 до 1400 м над рівнем моря (нещодавні спостереження походили з висоти 800-1000 м над рівнем моря). Суматранські зозулі-довгоноги живляться безхребетними, дрібними рептиліями і ссавцями, яких ловлять в лісовій підстилці.

Збереження

Після того, як суматранська зозуля-довгоніг була описана в 1879 році, науковці отримали лише 8 зразків цього виду. Птах не спостерігався з 1916 до 1997 рік, коли він був заново відкритий і сфотографований в Національному парку Букіт Барісан Селатан. З 2007 по 2010 рік суматранську зозулю-довгонога там спостерігали ще 5 разів. В 2000 році птаха спостерігали в заповіднику дикої природи Букіт Рімбанг-Балінг[5]. В 2006 році фотопастка зафіксувала птаха в Національному парку Керінчі-Себлат. В 2007 році науковцям вдалося записати голос птаха[6]. В 2017 році вид був сфотографований в Національному парку Батанг-Гадіс, що маже вказувати на те, що в Північній Суматрі мешкає досі невідома популяція птахів цього виду.

Наразі МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. За оцінками дослядників, популяція суматранських зозуль-довгоногів становить від 75 до 374 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища[7].

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Carpococcyx viridis. Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
  4. ↑ Sumatran Ground-cuckoo (Carpococcyx viridis). www.hbw.com (англ.). Процитовано 6 грудня 2017.
  5. ↑ Camera trap records nearly extinct cuckoo bird in Sumatra. news.mongabay.com (амер.). 27 вересня 2017. Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2017.
  6. ↑ Lost Cuckoo Breaks Its Silence. ScienceDaily (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2017.
  7. ↑ Kinnaird, Margaret F.; Sanderson, Eric W.; O'Brien, Timothy G.; Wibisono, Hariyo T.; Woolmer, Gillian (1 лютого 2003). Deforestation trends in a tropical landscape and implications for endangered large mammals. Conservation Biology (англ.). 17 (1): 245—257. doi:10.1046/j.1523-1739.2003.02040.x. ISSN 1523-1739.

Джерела

  • Johannes Erritzøe, Clive F. Mann, Frederik Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World (Helm Identification Guides). Christopher Helm Publishers, 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0, S. 206–207.
  • B. Zetra, A. Rafiastanto, W. M. Rombang, C. R. Trainor: Rediscovery of the critically endangered Sumatran Ground Cuckoo Carpococcyx viridis. In: Forktail. Band 18, 2002, S, S. 63–65. (orientalbirdclub.org, pdf) [Архівовано 8 вересня 2013 у Wayback Machine.]
  • N. J. Collar, A. J. Long: Taxonomy and names of Carpococcyx cuckoos from the Greater Sundas. In: Forktail. Band 11, 1995, S. 135–149. (people.pwf.cam.ac.uk, pdf)
Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.