PROFILPELAJAR.COM

Зигмунт Хмелевський
Зигмунт Хмелевський
пол. Zygmunt Chmielewski
	Зображення
Народився	16 травня 1894; Одеса, Російська імперія
Помер	26 травня 1978 (84 роки); Варшава, Польща
Поховання	Бруднівський цвинтарd
Громадянство	Республіка Польща
Діяльність	актор, театральний режисер, режисер
Заклад	Театральна академія імені Александра Зельверовича
Дружина	Станіслава Пержановська
IMDb	nm0158585
	Нагороди та премії
	Орден Відродження Польщі, Хрест Заслуги, Медаль 10-річчя Народної Польщі
	Зигмунт Хмелевський у Вікісховищі

Зигмунт Хмелевський (нар. 16 травня 1894, Одеса, помер 26 травня 1978, Варшава) — польський актор театру і кіно, театральний режисер і педагог.

Біографія

Народився в родині комірника Францішека та Вікторії. У рідній Одесі закінчив гімназію та ремісничу школу, а також брав приватні уроки акторського мистецтва. Тут він також зробив свої перші кроки на сцені, спочатку в російському театрі фарсу (1912—1914), а потім у польському театрі (1914—1916).

У 1918 разом з дивізією генерала Люціана Желіговського приїхав з Росії до Польщі. 29 листопада 1919 року дебютував у варшавському театрі «Редута» роллю офіцера у виставі Стефана Жеромського «Білішим від снігу я стану».

Виступав переважно на столичних сценах: театрі «Редута» (1919—1929), театрі «Атенеум» (1930—1933 і 1937—1939), Новому театрі (1947—1949), Національному театрі (1949—1953) і Польському театрі. (1953—1968). Його також можна було побачити в театрах Кракова, Вільнюса та Лодзі. З 1929 року працював і режисером театру.

Дебютував у кіно у 1921 році, більшість ролей у кіно зіграв у міжвоєнний період. У 1955—1958 роках викладав у Державній театральній школі у Варшаві. Входив до Управи ЗАСП (1933—1934 та 1947). 1 вересня 1968 року вийшов на пенсію.

Виступав також у Телевізійному театрі у виставах: Хірургія Антона Чехова, режисер Естер Воднаров (1954), заступник, «Містер Луно» Гі де Мопассана, режисер Марек Тадеуш Новаковський (1957), «Повстання ангелів» Анатоля Франса, режисер Ян Кульма (1960) та в «Анна Кареніна» Льва Толстого, режисер Адам Ганушкевич (1961) та у виставі «Страніцький і національний герой» Фрідріха Дюрренматта, режисер Зигмунт Гюбнер як редактор Грім (1962).

З 30 грудня 1920 року його дружиною була актриса Станіслава Пержановська, відома з ролі Гелени Матисякової в радіоромані Matysiakowie.

Помер 26 травня 1978 року у Варшаві, похований 30 травня 1978 року на Бруднівському цвинтарі (діл. 37B-III-23).^[1]

Фільмографія

Cud nad Wisłą (1921)
Cyganka Aza (1926) — Апраш, ватажок циган
Szlakiem hańby (1929) — матрос в шинку
Janko Muzykant (1930) — власник шинку «Krzaczki».
Księżna Łowicka (1932)
Jego ekscelencja subiekt (1933) — Зигмунт Крахт, кандидат у чоловіки Ані
Pod Twoją obronę (1933) — голова зовнішньої розвідки
Przybłęda (1933) — міський голова
Ромео i Юльця (1933) — Валерій Липко, клієнт офісу «Ромео і Юльця».
Шпигун у масці (1933)
Córka generała Pankratowa (1934) — командор Цитаделі
Czy Lucyna to dziewczyna? (1934) — президент Павел Бортновський, батько Люцини
Przebudzenie (1934)
Barbara Radziwiłłówna (1936) — Миколай Радзивілл «Чорний»
Jego wielka miłość (1936) — директор театру
Пан Твардовський (1936) — посол від Москви
Róża (1936)
Tajemnica panny Brinx (1936) — Вільчинський
Trędowata (1936) — Граф Барський
Wierna rzeka (1936) — корчмар
Ordynat Michorowski (1937) — Граф Барський
Skłamałam (1937) — президент
Doktór Murek (1939)
Nad Niemnem (1939)
Ja tu rządzę (1939/1941) — президент Боніфацій Журек-Журковський, батько Кіції
Przez łzy do szczęścia (1939/1941) — імпресаріо Лени
Oстанній етап (1947) — сановник гестапо, супроводжує міжнародну комісію
Niedaleko Warszawy (1954) — полковник Гопкінс, бос Богуцького
Nikodem Dyzma (1956) — президент Артур Раковецький
Szkice węglem (1956) — голова району
Kapelusz pana Anatola (1957) — Ян Вольський, директор страхової компанії
Zadzwońcie do mojej żony (1958) — Рибковський, пасажир поїзда
Cafe pod Minogą (1959) — німецький генерал
Inspekcja pana Anatola (1959) — Ян Вольський, директор страхової компанії
Walet pikowy (1960) — Попеску
Кодова назва «Нектар» (1963) — головний редактор «Echa Warszawy»

Ордени та нагороди

Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі (11 липня 1955)^[2]
Золотий Хрест Заслуги (23.06.1927)^[3]
Медаль 10-річчя ПНР (19.01.1955)^[4]

Вшанування пам'яті

Його ім'я значиться на табличці пам'яті видатних митців польської культури, встановленій у 2020 році на будинку на вул. Odolańska 20 у Варшаві, де він жив із дружиною Станіславою Пержановською.^[5]

Примітки

↑ Cmentarze Bródzieńskie
↑ M.P. z 1955 r. nr 91, poz. 1144 «w 10 rocznicę Polski Ludowej za zasługi w dziedzinie kultury i sztuki».
↑ M.P. z 1927 r. nr 143, poz. 369 «za ofiarne szerzenie kultury polskiej w województwach wschodnich».
↑ M.P. z 1955 r. nr 101, poz. 1400 — Uchwała Rady Państwa z dnia 19 stycznia 1955 r. nr 0/196 — na wniosek Ministra Kultury i Sztuki.
↑ Niezwykli mieszkańcy mokotowskiego domu. 3 grudnia 2020.