|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Затула Дмитро Григорович
Народився	11 лютого 1923(1923-02-11) хутір Баба, тепер Шевченківського району Харківської області
Помер	9 червня 1987(1987-06-09) (64 роки) Київ
Країна	УРСР
Національність	українець
Діяльність	фармаколог
Alma mater	Харківський державний університет
Галузь	онкологія мікробіологія
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Посада	директор Інституту мікробіології й вірусології імені Д. К. Заболотного АН УРСР в 1970-77, директор Інституту проблем онкології ім. Р. Є. Кавецького АН УРСР у 1977-87 роках
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
Членство	НАНУ
Нагороди	Премія НАН України імені Д. К. Заболотного

Дмитро́ Григо́рович Зату́ла (11 лютого 1923, хутір Баба, тепер Шевченківського району Харківської області — 9 червня 1987, Київ) — український науковець-фармацевт, доктор біологічних наук, член-кореспондент АН УРСР.

Народився у селянській родині. У 1940—1942 роках навчався в Харківській авіаційній школі. Учасник німецько-радянської війни, як військовий льотчик здійснив 270 бойових вильотів. Нагороджений чотирма військовими орденами й медалями.

1952 року закінчив біологічний факультет Харківського державного університету, працював молодшим науковим співробітником Харківського рентген-радіологічного інституту.

У 1953—1963 роках — науковий співробітник, старший науковий співробітник в Київському інституті епідеміології й мікробіології МОЗ УРСР. Член КПРС з 1957 року.

У 1963—1970 роках — в апараті ЦК КПУ.

Доктор біологічних наук — 1970, член-кореспондент АН УРСР — 1973, завідувач відділу природних протипухлинних речовин.

У 1970 році — заступник, а у 1970—1977 роках — директор Інституту мікробіології й вірусології імені Д. К. Заболотного АН УРСР.

Директор Інституту проблем онкології ім. Р. Є. Кавецького АН УРСР у 1977—1987 роках.

Першим показав дійсну можливість використання антигенів виділеного ним мікробного штаму для діагностики онкологічних захворювань; обґрунтував принципи пошуків модуляторів протипухлинного імунітету; створив специфічну протипухлинну вакцину, скеровану на запобігання рецидивам і метастазам у радикально оперованих хворих на рак.

Автор більше 200 наукових праць, 7 монографій, 5 винаходів, підготував 10 кандидатів наук.

Помер від важкої мієломної хвороби 9 червня 1987 року, в останні роки життя був прикований до ліжка^[1]. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 50, 50°25′17.67″ пн. ш. 30°30′21.44″ сх. д. / 50.4215750° пн. ш. 30.5059556° сх. д. / 50.4215750; 30.5059556).

• два ордени Вітчизняної війни 2-го ст.
• Орден Червоної Зірки
• Орден Дружби народів
• орден «Партизанська зірка» (Югославія)
• лауреат премії імені Д. К. Заболотного 1986 року.

• Член-кореспондент НАН України Дмитро Григорович Затула: спогади колег, друзів, учнів / Нац. акад. наук України, Ін-т експерим. патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького ; К. : ДІА, 2008. — 80 c. (Серія «Пам'яті видатних вчених онкологів України»). ISBN 978-966-8311-38-3

• Фармацевтична енциклопедія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Затула^{[недоступне посилання]} (англ.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}