PROFILPELAJAR.COM

Олександр Вікторович Задорожній
Олександр Вікторович Задорожній
рос. Александр Викторович Задорожный
	Олександр Задорожній
Народився	26 червня 1960; Красний Кут (Луганська область)
Помер	12 травня 2017 (56 років)
Країна	СРСР; Україна
Місце проживання	Київ
Діяльність	юрист, політик, науковець
Alma mater	Київський університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	доктор юридичних наук[d]
Членство	Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посада	народний депутат України і народний депутат України
У шлюбі з	Галина
Діти	Анна, Олександр
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
	Заслужений юрист України
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Задорожній.

Олекса́ндр Ві́кторович Задорожній (нар. 26 червня 1960(19600626) — 12 травня 2017) — український юрист, політик та науковець. Завідувач кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, член Постійної палати третейського суду від України, президент Української асоціації міжнародного права.

Біографія

Ранні роки та освіта

Народився 26 червня 1960 року у селищі міського типу Красний Кут Луганської області^[3].

У 1977 році вступив до факультету міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчив 1982 року^[4].

Наукова та викладацька діяльність

З жовтня 1982 року — асистент кафедри міжнародного права, з травня 1984-го — заступник секретаря університетського комітету комсомолу^[3]. У 1988 році захистив кандидатську дисертацію «Генезис і еволюція мондіалізму: міжнародно-правові аспекти»^[5], отримавши ступінь кандидата юридичних наук^[3].

З травня 1988 року — заступник декана факультету міжнародних відносин, з вересня 1991-го — старший науковий співробітник, з 1993-го — доцент Київського університету імені Тараса Шевченка^[3]. У 1990 році Задорожній заснував юридичну фірму «Проксен», директором якої був до 1998-го^[3].

У 2003 році став завідувачем кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У грудні того ж року став член-кореспондентом Академії правових наук України^[3]. З 2006 до 2008 року був проректором з науково-педагогічної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка^[3].

Політична діяльність

З травня 1998 по травень 2002 року — народний депутат України 3-го скликання, обраний по виборчому округу № 217^[6]. У 1999 році був довіреною особою кандидата у президенти України Леоніда Кучми у територіальному виборчому окрузі^[3]. У парламенті був членом фракції НДП, групи «Відродження регіонів», фракцій партій «Демократичний союз» та «Єдність»^[3]. Був членом Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД та головою Комітету з питань правової політики^[3].

З 2001 по 2004 рік був членом партії «Єдність», до цього був членом партії «Демократичний союз»^[3]. З травня 2002 по травень 2006 року — народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 213 у Києві при підтримці блока політичних партій «Єдність»^[3]^[7]. З моменту обрання до січня 2005-го був постійним представником президента у Верховній Раді^[3].

У парламенті 4-го скликання був членом фракції «Єдина Україна», груп «Народовладдя» та «Демократичні ініціативи Народовладдя», фракції партії «Єдина Україна», групи Народного блоку Литвина, входив до складу Комітету з питань правової політики^[7]. Називався сподвижником голови Адміністрації президента Віктора Медведчука при розробці та впровадженні політичної реформи 2004 року^[8].

Співініціатор законопроєкту про судоустрій України 2002 р., що був прийнятий як Закон.

У квітні 2004 року президент Кучма призначив Задорожнього членом Постійної палати третейського суду від України^[9]. Тоді ж був призначений членом Вищої ради юстиції^[8]. З липня 2004 року входив до складу політвиконкому партії «Єдина Україна»^[3], яка в кінці 2005 року увійшла до складу «Батьківщини»^[10]. У 2004—2005 році був довіреною особою кандидата у президенти України Віктора Януковича у територіальному виборчому окрузі № 217^[3].

Під час політичної кризи навесні 2007-го Задорожній назвав указ президента Віктора Ющенка про розпуск Верховної Ради 5-го скликання незаконним^[8]. Він вів перевірку суддів Печерського суду, які ухвалювали рішення на користь Ющенка^[11]^[12]. Незадовго до того він критикував главу держави за повторне ветування закону про Кабмін, що розширяв повноваження уряду^[8]. У липні 2007 року Ющенко звільнив Задорожнього з Вищої ради юстиції з формулюванням «за порушення присяги»^[13].

Брав участь у дострокових парламентських виборах 2007 року за списком виборчого блоку «КУЧМА», який набрав 0,1 % голосів^[8]. У лютому 2008 року був призначений радником прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко^[8]. Він очолив групу, яка працювала над проєктом нової конституції^[14].

Помер 12 травня 2017 року у Німеччині після важкої хвороби^[15]. Похований в Києві, на Лісовому кладовищі^[16].

Родина

Дружина Галина Андріївна (народилася 1959 року) — економіст юридичної фірми «Проксен»; дочка Анна (народилася 1982 року) — юрист; син Олександр (народився 1994 року)^[3]. Брат Андрій (народився 1968 року) — юрист, правозахисник^[17].