Жилунович Дмитро Федорович

Дмитро Жилунович
біл. Зьміцер Хведаравіч Жылуновіч
Ім'я при народженніДмитро Федорович Жилунович
ПсевдонімТишко Гартний; Овід; Овідень; Оглядач; В. Аса; Білорус; Білорус-Комуніст; Бейгар; Вар; П. Вартовий; Павлюк Вартовий; Васа; Симон Гляк; Габрусь Друк; Симон Друк; Зета; Зміжила; Дмитро; Знайомий; Дмитро Копилянін; Янка Клич; Міщанин; Мінчанин; Тишко Г.; Мужик; С. Смик; Я. Смик; Старий С-Д; Твій син Дмитро; Червоний; Язеп Червонь; Шулятник; А.; Ц. Г.; Д. Ж.; З. Ж.; У. Ж.; Ул. Ж.; Д.Ж-ч; З.Ж-ч; Я.К-іч
Народився23 жовтня (4 листопада) 1887
Копиль, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер11 квітня 1937(1937-04-11) (49 років)
Могильов, Білоруська РСР, СРСР
ПохованняPiačerski Forest Parkd
Громадянство Російська імперія→СРСР СРСР
Діяльністьписьменник
громадський діяч
ЗакладБілнацком, Дзяньніцаd, Радянська Білорусія, Видавництво «Білорусь», Департаменту архівів і справочинства Міністерства юстиції Білорусіd, Q124174245?, Інститут білоруської культури, Q1439599? і Q97279297?
Мова творівбілоруська
ЧленствоQ1963748?, Q109854214?, Znanied і Спілка білоруських письменників
ПартіяКПРС
Сайт: knihi.com/Ciska_Hartny/
CMNS: Жилунович Дмитро Федорович у Вікісховищі

Дмитро Федорович Жилунович (псевдонім Тишко Гартний, біл. Зьміцер Хведаравіч Жылуновіч; *23 жовтня (4 листопада) 1887(18871104), Копиль, Слуцький повіт, Мінська губернія, тепер Мінська область — †11 квітня 1937, Могильов) — білоруський письменник, громадський та державний діяч. Учасник революції 1905—1907 років.

Інші псевдоніми та криптоніми: Овід; Овідень; Оглядач; В. Аса; Білорус; Білорус-Комуніст; Бейгар; Вар; П. Вартовий; Павлюк Вартовий; Васа; Симон Гляк; Габрусь Друк; Симон Друк; Зета; Зміжила; Дмитро; Знайомий; Дмитро Копилянін; Янка Клич; Міщанин; Мінчанин; Тишко Г.; Мужик; С. Смик; Я. Смик; Старий С-Д; Твій син Дмитро; Червоний; Язеп Червонь; Шулятник; А.; Ц. Г.; Д. Ж.; З. Ж.; У. Ж.; Ул. Ж.; Д.Ж-ч; З.Ж-ч; Я.К-іч і інш.

Праця

Працював ремісником-шкірником у Копилі, Литві, Україні, на заводі у Санкт-Петербурзі. Друкуватися почав з 1908 року у газеті «Наша ніва». Перша книга «Пісні» вийшла у 1913 році.

У 1918 році був секретарем Білоруського національного секретаріату. Редактор першої білоруської більшовицької газети «Зоряниця». З жовтня 1918 року у РКП(б). З 1 січня по 3 лютого 1919 голова Тимчасового уряду Радянської Білорусі. Потім був політпрацівником Червоної Армії.

У 1921 році в Берліні налагодив видання білоруських кних. Після повернення у Мінськ — редактор газети «Радянська Білорусь», ініціатор створення літературного об'єднання і часопису «Полум'я», очолював Держвидавництво БРСР і Центральний архів БРСР, працював заступником наркома освіти БРСР, в Інституті історії Академії наук Білорусі.

У 1923 році пленум ЦК КП(б)Б ухвалив постанову про присвоєння Т. Гартному звання Народного поета Білорусі, але вона так і не була виконана.[1] Академік Білоруської Академії Наук з 1928 року.

Репресії

Був виключений з ВКП(б) 16 січня 1931 року з формулюванням «за зв'язок із <…> нацдемівськими й фашистськими елементами». Був арештований 15 листопада 1936 року, 7 квітня 1937 року переведений у Могильовську психіатрично лікарню, де і помер (за офіційною версією від гангрени легень; за іншими джерелами — скінчив життя самогубством).

Похований на окраїні Печерського парку в Могильові.

Був реабілітований у громадсько-правовому плані 15 жовтня 1955 року. Цілком (політично) реабілітований 10 вересня 1987 року.

Творчість

Автор роману «Соки цілини» і «Розмови», п'єс, збірників оповідань, статей з історії революційного руху в Білорусі.

Пам'ять

На виявленому місці поховання 11 квітня 1989 року було встановлено меморіал. Іменем Дмитра Жилуновича названо вулиці у Мінську, Копилі.

Бібліографія

Делегати Першої Всесоюзної конференції Асоціації пролетарських письменників СРСР, представники України та Білорусі. Зліва-направо, сидять: Микола Хвильовий, Сергій Пилипенко, Цішка Гартний, Адам Бабарека. Стоять: Григорій Епік, Міхась Чарот, Анатоль Вольний, Микола Христовий. Москва, 6 січня 1925 р.
  • Песьні (1913)
  • Хвалі жыцьця (1918)
  • Песьні працы і змаганьня (1922)
  • Сокі цаліны (1922)
  • Трэскі на хвалях (1924)
  • Сацыялістка (1924)
  • Урачыстасьць (1925)
  • Дзьве сілы (1927)
  • Прысады (1927) — оповідання і п'єси
  • Узгоркі і нізіны (1928) — збірник літературно-критичних нотатків
  • На новым месцы (1930) — збірник оповідань
  • Гаспадар (1930)
  • Зялёны шум (1931)
  • Гоман зарніц (1932)
  • Наступ на горны (1932) — верші і оповідання.
  • Збор твораў: У 4 т. Мн., 1987—1989. т. 1—3;
  • Вірші. Мн., 1967;
  • Насустрач сонцу — вибрані оповідання Мн., 1978.

Примітки

  1. ↑ Дзве даты // «Звязда» № 216 (26824) 4 лістапада 2010

Література

  • ГАРТНЫ Цішка [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.] // Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. Т. 1. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9.
  • Гартны Цішка // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. Мн.: БелЭн, 1992—1995.
  • Жылуновіч Зміцер // Сымон Кандыбовіч. Разгром нацыянальнага руху ў Беларусі. — Менск: БГА, 2000.— 160 с. ISBN 985-6374-15-4.
  • Žyłunovič Źmicier // Zaprudnik J. Historical dictionary of Belarus. — Lamham. — London: Scarecrow Press, 1998.— 338 p. ISBN 0-8108-3449-9.