На Сені між Шату і Буживалем, на північний захід від Парижа, була ціла група островів, куди парижани приїжджали на відпочинок. Ці місця докладно описані братами Гонкурами («Манетт Саломон»), Емілем Золя і Мопассаном.
«Жабником» називали кафе на воді, розташоване тут у невеликому рукаві річки на понтоні, що з'єднувався з островом перехідним містком, перекинутим через крихітний острівець. Свою назву кафе отримало завдяки тому, що тут у великій кількості збиралися дівчата легкої поведінки, так звані «жаби», які приїжджали у супроводі дрібних хуліганів і пройдисвітів з передмістя. Іноді вони приїжджали на самоті, в надії привабити клієнта вбрані у крикливий одяг.
У серпні 1869 П'єр-Огюст Ренуар і Клод Моне працювали пліч-о-пліч, використовуючи ідентичні сюжети, причому в дуже близьких один одному стилях. Обидва художника написали по картині, що зображувала «Жабник», де кафе показано практично з однієї точки. Однак, коли Моне більше зацікавлений пейзажем і природою, то Ренуар захоплений зображенням людей. На картині Моне відвідувачі другорядні, а у Ренуара вбрання написані особливо ретельно.
«Жабник» Клода Моне
«Купання в Жабнику» Ренуара
Література
Креспель Ж.-П. Повседневная жизнь импрессионистов. 1863—1883. — М. : Молодая гвардия, 1999. — 301 с.(рос.)
Ines Janet Engelmann. Impressionism: 50 Paintings You Should Know. — Munich, Berlin, London, New York : Prestel, 2007. — С. 36—37. — ISBN 978-3-7913-3843-9.(англ.)
Посилання
Картина[недоступне посилання з липня 2019] на сайті Національного музею Швеції
