PROFILPELAJAR.COM

Ефрос Анатолій Васильович
Ефрос Анатолій Васильович
Дата народження	20 вересня 1925 або 3 липня 1925
Місце народження	Харків, СРСР
Дата смерті	13 січня 1987 (61 рік)
Місце смерті	Москва, СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Громадянство	СРСР
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
Професія	театральний режисер, кінорежисер
Кар'єра	1951—1986
Заклад	Російський академічний молодіжний театр, Театр Ленком, Театр на Броннійd, Вищі курси сценаристів і режисерівd і Театр на Таганці
Нагороди	;
IMDb	ID 0250620

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ефрос.

Анатолій Васильович Ефрос (справжнє ім'я: Натан Ісайович Ефрос^[3]; 3 липня 1925, Харків, УРСР, СРСР — 13 січня 1987, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський режисер театру і кіно, педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1976).

Біографія

Народився в родині службовця авіаційного заводу. У роки німецько-радянської війни до 1945 року перебував в евакуації в Пермі, де працював слюсарем на Харківському авіаційному заводі, який був евакуйований тодішнє місто Молотов.

З дитинства захоплювався театром, тому в 1943 році вступив до акторської студії Завадського Ю. О. при Театрі імені Моссовєта, який в той час знаходився в евакуації. В 1944 році — вступив на режисерський факультет Російського інституту театрального мистецтва, який закінчив в 1950 році (майстерня Петрова М. В. та Кнебель М. Й.).

Дебютував як режисер в 1951 році своєю виставою «Прага залишається моєю» у Центральному будинку культури залізничників. На професійній сцені дебютував у тому ж році у виставі «Приїжджайте в Дзвінкове» за п'єсою Корнійчука О. Є. в Московському обласному драматичному театрі ім. Острівського.

Центральний дитячий театр

В 1951—1953 роках Ефрос набирався досвіду в Рязанському драматичному театрі. У 1954 році став художнім керівником Центрального дитячого театру в Москві.

В Центральному дитячому театрі свою кар'єру починали Олег Єфремов та запрошені Ефросом актори Олег Табаков і Лев Дуров.

«Ленком» і Театр на Малій Бронній

У 1963—1967 рр. — Ефрос став головним режисером театру «Ленком», який в ті часи переживав не кращі дні. За короткий час йому вдалось відродити цей театр. В репертуарі він надав перевагу сучасній драматургії.

В 1967—1984 рр. — став режисером в театрі на Малій Бронній. Коли засновник театру на Таганці і режисер Юрій Любимов потрапив у немилість і був позбавлений радянського громадянства в 1984 році, Ефроса призначили головним режисером цього театру. Призначення призвело до конфліктів у трупі.

Роботи

Театральні роботи

Ранні постановки

1951 — «Прага залишається моєю» Буряковского Ю. А.
1951 — «Приїжджайте в Дзвінкове» Корнійчука О. Є.

Рязанський драматичний театр

1952 — «Любов Ярова» Треньова К. А.
1952 — «Любов на світанку» Галана Я. О.
1952 — «Собака на сіні» Лопе де Вега
1952 — «Гаряче серце» Островського О. М.
1953 — «Дівчата-красуні» Симукова О. Д.
1953 — «Камені в печінці» Макайонок А. Є.
1953 — «Коли ламаються списи» Погодіна М. Ф.
1953 — «Мачуха» за Оноре де Бальзаком

Центральний дитячий театр

1954 — «Чужа роль» Михалкова С. В.
1954 — «В добрий час!» Розова В. С.
1955 — «Ми втрьох поїхали на цілину» Погодіна М. Ф. (разом з Кнебель М. Й.).
1956 — «Казка про казки» Зака А. Г. та Кузнецова І. К.
1957 — «Борис Годунов» Пушкіна О. С.
1957 — «В пошуках радості» Розова В. С.
1959 — «Вільні майстри» Дановської З.
1959 — «Друг мій, Колька!» Хмелика О. Г.
1960 — «Колишні хлопчики» Івантер Н. А.
1960 — «Нерівний бій» Розова В. С.
1962 — «Перед вечерею» Розова В. С.
1962 — «Квіточка-семиквіточка» Катаєва В. П.
1963 — «Одруження» Гоголя М. В.
1964 — «Вони і ми» Долінної Н. Г.

«Современник»

1958 — «Ніхто» Едуардо Де Філіппо

Фільмографія

Режисер-постановник:

1960 — «Шумний день» (спільно з Натансоном Г. Г.)
1961 — «Високосний рік»
1964 — «Двоє в степу» (телефільм-спектакль)
1973 — «Всього кілька слів на честь пана де Мольєра» (телефільм-спектакль)
1974 — «Таня»
1976 — «Сторінки журналу Печоріна» (телефільм-спектакль)
1976 — «Фантазія» (телефільм-балет за мотивами повісті І. С. Тургенєва «Весняні води», за участі Майї Плісецької)
1977 — «У четвер і більше ніколи»
1978 — «Далі — тиша...» (телеверсія вистави Театру ім. Моссовета)
1983 — «Ромео і Джульєтта» (телефільм-спектакль) та ін.

Сценарист:

«Таня» (1974, співавт. сценар.)
«Сторінки журналу Печоріна» (1976, телефільм-спектакль)
«Серпень на спливі»/ рос. «Убегающий август» (1989, співавт. сценар.)

Нагороди

Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1976)
Орден Трудового Червоного Прапора (2 липня 1985 року) — за здобутки в розвитку радянського театрального мистецтва і в зв'язку з шістдесятиріччям від дня народження^[4]
Орден Дружби народів