Народився у місті Палермо. Батьки — шляхетна пані Джулія Толентино та Антоніо Ксіменес. Етторе планував займатися літературою, але почав займатися скульптурою і почав відвідувати курси в Художній академії Палермо, бо виготовлення скульптур обіцяло великі прибутки. 1872 року він прибув у Неаполь, де продовжив опанування мистецтва в тамтешній художній академії. Його керівники в Неаполі — Станіслао Ліста та Доменіко Мореллі. Серед знайомих цього періоду Вінченцо Джеміто, скульптор.
Грант на чотири роки
1874 року Етторе Ксіменес повернувся у Палермо, де брав участь у мистецькому конкурсі. Отримав перемогу і грант на чотири роки для стажування у галузі скульптури у місті Флоренція. Згодом він відкрив у Флоренції власну майстерню. Найбільш вдалим твором цього періоду тала скульптура «Рівновага», що подала гімнаста на сфері, котрий намагався утримати рівновагу. Аби заробити, Етторе Ксіменес з 1877 року почав виготовляти копії скульптури «Рівновага» у мармурі та у бронзі.
Сюжети з сентиментальністю
Якщо скульптура гімнаста на сфері мала безсюжетний характер, то «Христос і грішниця» експлуатувала давній біблійний сюжет. Пошуки багатих замовників з королівського двору Італії провокувала скульптура «Милосердне серце короля», котрий нічого не робив для зменшення бідноти в Італійському королівстві, але під час полювання давав дрібну милостиню селянським дітям.
Відвідини Парижа
1880 року Етторе Ксіменес перебрався у Париж, де роздивлявся, як працюють скульптори Франції. Ставлення до митців у Франції було дещо відмінним від італійського. Низка митців Франції, твори котрих укладались у вимоги офіційного і салонного мистецтва, перебували в статусі чиновництва. Паралельно існувало мало визнане і новітнє мистецтво реалістів, пейзажистів, імпресіоністів, а згодом і мистецтво авангардистів. У Етторе Ксіменеса була чудова нагода познайомитися як з готовими зразками скульптури Франції 19 ст., так і познайомитися з живими тоді французькими скульпторами, серед котрих були Жан Батіст Карпо та Огюст Роден.
Він повернувся до королівства Італія, де отримав посаду в управлінні Державного інституту мистецтв в місті Урбіно і сам став чиновником (1884—1895 рр).
Був двічі одружений.
Творчо плідний період
В Італії у нього розпочався творчо плідний період. Його творчість розділилась на твори офіциозні й пафосні, та на твори реалістичні, зокрема надгробки й меморіальну пластику.
До офіційних замов належали і монумент міністру внутрішніх справ Російської імперії П. А. Столипіну, убитому в Києві. Замовним був і монумент царю Олександру ІІ, виконаний з холодною помпою (цар у повний зріст, а два крила прикрашені додатковими сульптурними композиціями).
Більше почуття і довершеності мали монументи поету Данте (США, Вашингтон), меморіал полеглим воякам у місті Аквілея. Схвильованість і академічного смаку краса притаманна бічним фігурам на постаменті кінного монумента Джузеппе Гарібальді для міста Мілан. Звідси тиражовані для монументів леви і алегоричні, напівоголені фігури красунь зі смолоскипами.
З нагоди 100-річчя з дня народження композитора Джузеппе Верді у місті Парма розпочались приготування для створення йому монумента. Проект отримав грандіозний характер, бо напланували створити розкішну П-подібну мармурову галерею, у дворику котрої розмістили окрему композицію в подобі вівтаря з рельєфом, де Верді перебуває в оточенні уособлень натхнення, музики, творчості, життя і смерті. Надзвичайно пишний монумент небаченого розміру відтворили на вокзальній площі Парми.
Під час бомбардувань залізниці у 1944 році мармурова галерея була пошкоджена і монумент втратив цілісність. В місті відбулись гарячі суперечки щодо подальшої долі поруйнованого монумента. Дійшли висновку, що монумент перенесуть з привокзальної площі до площі Миру, але тільки одну її частину, схожу на вівтар. Вивільнену площу віддали під забудову нових будинків. Окремий уламок колишнього монументу і тепер височить на площі Миру на тлі старовинної споруди падаццо дель Пілота далеко від вокзалу.