Ервін Маделунг
нім. Erwin Madelung
Народився	18 травня 1881(1881-05-18)[1][2][…]  Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Прусське королівство, Німецька імперія[1]
Помер	1 серпня 1972(1972-08-01)[1][2][…] (91 рік)  Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, ФРН[1]
Поховання	Франкфуртський головний цвинтарd
Країна	Німеччина
Діяльність	фізик, викладач університету, кристалограф
Alma mater	Геттінгенський університет[4]
Заклад	Франкфуртський університет Вестфальський університет імені Вільгельма Кільський університет Геттінгенський університет
Науковий керівник	Hermann Theodor Simond[4]
Аспіранти, докторанти	Ludwig Sauerd[4] Walter Hantzsched[4]
Членство	Гайдельберзька академія наук (1950) Гайдельберзька академія наук
Батько	Otto Wilhelm Madelungd
Брати, сестри	Walter Madelungd Georg Hans Madelungd

Ервін Маделунг (18 травня 1881, Бонн — 1 серпня 1972, Франкфурт-на-Майні) — німецький фізик, спеціаліст з квантової фізики твердого тіла.

Ервін Маделунг виріс у Бонні, Ростоку та Страсбурзі, де його батько Отто Маделунг^[de] (1846—1926) був директором хірургічної університетської клініки до того, як Ельзас знову став французьким у 1918 році. Він отримав атестат про середню освіту у відомій протестантській середній школі в Страсбурзі, звідки пізніше вийшло багато університетських викладачів. Ервін Маделунг — молодший брат хіміка Вальтера Маделунга^[de] (1879—1963) і старший брат авіаінженера Георга Маделунга^[de] (1889—1972). Його зведена сестра Тусса (справжнє ім'я — Августа Елеонора) Маделунг вийшла заміж за свого геттінгенського колегу, фізика-експериментатора Роберта Поля^[de] (1884—1976) у 1922 році.

Ервін Маделунг вивчав фізику в Кілі, Цюріху та Страсбурзі та отримав ступінь доктора філософії у 1905 році в Геттінгені під керівництвом Германа Сімона^[de] (1870—1918). Після майже року подорожей по світу він повернувся до Геттінгенського університету і зосередився насамперед на кристалічній структурі твердих тіл. У 1908 році він став асистентом Едуарда Ріке^[de]. У 1912 році він зробив габілітацію в Геттінгені. У цей час він розробив названу на його честь сталу Маделунга для іонних ґраток, яка характеризує електростатичну взаємодію з усіма іонами в кристалі для кожного типу кристалічної ґратки. Він був призначений професором у 1918 році після служби в 35-му інженерному полку^[de] під час Першої світової війни^[5].

Після короткого професорства в Кілі та Мюнстері його в 1921 році призначили у Франкфуртський університет як наступника Макса Борна, де він обіймав кафедру теоретичної фізики до 1949 року та читав лекції до 1953 року. Там він в основному займався питаннями атомної фізики та квантової механіки. Тут він розробив рівняння Маделунга^[en].

У 1923 обраний членом-кореспондентом Геттінгенської академії наук^[6], а в 1942 — членом Гейдельберзької академії наук.

Його син Отфрід Маделунг^[de] також був професором теоретичної фізики (в Марбурзі).

• Magnetisierung durch schnell verlaufende Stromvorgänge mit Rücksicht auf Marconis Wellendetektor. Göttingen, Univ., Phil. Fak., Diss., 1905.
• Die mathematischen Hilfsmittel des Physikers, Springer Verlag, Berlin 1922, ISBN 978-3-662-41679-2. Weitere Auflagen: 1925, 1935, 1950, 1953, 1957, 1964.

• Anne Hardy[-Vennen]: Die Universität Frankfurt — eine der Geburtsstätten der theoretischen Physik in Deutschland: Hier lehrte und forschte die Physik-Elite Deutschlands. In: Forschung Frankfurt 3–4/2004, S. 67–69, Internet-Ausg. (PDF).
• Schubert, Helmut. Madelung, Erwin. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1987, Band 15, S. 628 (Digitalisat).

• Бібліографія. Ервін Маделунг // Німецька національна бібліотека