PROFILPELAJAR.COM

Енрі́ко Кару́зо
Енрі́ко Кару́зо
Enrico Caruso
	Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	італ. Enrico Caruso
Дата народження	25 лютого 1873
Місце народження	Неаполь, Італія
Дата смерті	2 серпня 1921 (48 років)
Місце смерті	Неаполь, Королівство Італія
Причина смерті	рак легень
Поховання	Італія
Роки активності	1894 — 1921
Громадянство	Королівство Італія
Професії	оперний співак
Співацький голос	Тенор
Інструменти	вокал[d]
Жанри	Опера
Псевдоніми	Karuzo, Enriko‏
Лейбли	Victor Talking Machine Companyd
Нагороди	Премія Греммі за досягнення в галузі звукозапису
Батько	Marcellino Carusod
Мати	Anna Baldinid
У шлюбі з	Dorothy Park Benjamind
Діти	Gloria Grazianna Victoria America Carusod і Enrico Caruso Jr.d
	Цитати у Вікіцитатах; Файли у Вікісховищі

Lucia di Lammermoor (1908).

Енрі́ко Кару́зо (італ. Enrico Caruso; 25 лютого 1873 — 2 серпня 1921) — італійський оперний співак, тенор.

Біографія

Народився 25 лютого 1873 року в Неаполі.

Дебютував у Неаполі в 1895 році. Популярність прийшла до Карузо в 1897 році, коли він виконав в Палермо партію Енцо («Джоконда» Понк'єллі).

У 1900 вперше виступив на сцені міланського театру Ла Скала (Неморіно в «Любовному напої» Доніцетті).

У 1902 році дебютував у лондонському театрі Ковент-Гарден (Герцог у «Ріголетто» Верді). Найбільша слава пов'язана з нью-йоркським театром Метрополітен-опера, провідним солістом якого він був у 1903-1920.

Карузо багато записувався — одним з перших серед оперних співаків зафіксував основну частину свого репертуару на грамофонних платівках. Володів голосом неповторного тембру, в якому природне баритонове, оксамитове звучання нижнього і середнього регістрів поєднувалося з блискучими теноровими верхами. Завдяки винятковому володінню диханням, бездоганній інтонації і, головне, високій виконавській культурі став легендою вокального мистецтва ХХ століття, зразком для майбутніх поколінь оперних тенорів.

Карузо з рівним успіхом виконував партії ліричного і драматичного плану, переважно в операх Верді Джузеппе (Герцог, Манріко в «Трубадурі», Річард в «Балі-маскараді», Радамес в «Аїді») і композиторів-верістів (Каніо в «Блазнях» Леонкавалло Руджеро та інших.). Був першим виконавцем ролей Федеріко («Арлезіанка» Франческо Чілеа, 1897), Лоріса («Федора» Джордано, 1898), Джонсона («Дівчина із заходу» Джакомо Пуччіні, 1910). У концертному репертуарі Карузо основне місце займали неаполітанські пісні.

Помер вранці 2 серпня 1921 року в Неаполі у віці 48 років від гнійного плевриту.

Медіа

O soave fanciulla ^(файл)
- «O soave fanciulla» з опери La bohème Джакомо Пуччіні (1906 рік).
La donna è mobile ^(файл)
- «La donna è mobile» з опери Rigoletto Джузеппе Верді, 1908 рік
Ave Maria ^(файл)
- «Ave Maria» Бенедікта Кана (1913 рік)
Vesti La Giubba ^(файл)
- «Vesti La Giubba» з опери Pagliacci (17 березня 1907 року)
No Pagliaccio non son ^(файл)
- «No Pagliaccio non son» з опери Pagliacci

Див. також

37573 Енрікокарузо — астероїд, названий на честь співака^[4].
Соус Карузо — соус, названий на честь співака

Примітки

↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118667335 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
d:Track:Q3621644
↑ ^а ^б Pas L. v. Genealogics — 2003.
d:Track:Q19847329 d:Track:Q19847326
↑ База даних малих космічних тіл JPL: Енріко Карузо (англ.) .

Бібліографія

Ybarra, T. E. Caruso: The Man of Naples and the Voice of Gold. New-York: Harcourt, Brace and Company, 1953. 315 p.
Caruso, Dorothy. Enrico Caruso: His Life and Death, with discography by Jack Caidin. Grant Press, 2007. 316 p.
Freestone J. and H.J. Drummond: Enrico Caruso: his Recorded Legacy. London, 1955.
Энрико Карузо на сцене и в жизни / Пер. с англ. П. П. Малькова; Общая редакция и послесловие М. П. Малькова М.: Аграф, 2002. 480 с. (Серия «Волшебная флейта») ISBN 5-7784-0206-6 1500 экз.
М. Мальков. Достойный своего великого таланта [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.]/Энрико Карузо на сцене и в жизни: М.Аграф, 2002, стр.450-460.
Жорж Кунеллі (Georges Cunelli). Тітта Руффо, Карузо і Шаляпін [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.] (пер. з англ. М.Малькова) — електр. изд. СПб. 2017 Джерело: Titta Ruffo. An Anthology. Edited by Andrew Farkas. Greenwood Press. London. England; pp. 63-68: G. Cunelli, Titta Ruffo, Caruso and Chaliapin.