Еме де Рівері

Еме де Рівері
фр. Aimée du Buc de Rivery Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася4 грудня 1776(1776-12-04)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ле-Робер
Померлане раніше серпень 1788
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[3] Редагувати інформацію у Вікіданих

Еме дю Бюк де Рівері (фр. Aimée Du Buc de Rivéry; нар. 4 грудня 1776, Ла Робер, Мартиніка[4] — дата смерті невідома) — дочка французького плантатора з Мартиніки, далека родичка Жозефіни де Богарне.

Життєпис

Батьком Еме був Анрі-Жакоб дю Бюк де Рівері (1748—1808), член Директорії колоніальної асамблеї Мартиніки; матір'ю — Марія-Анна д'Арбуссе-Бофон (фр. d'Arbousset-Beaufond, 1739—1811). 1785 року у віці 9 років Еме вступила на виховання в один з монастирів сестер-візитанток у Нанті. Влітку 1788 року Еме покинула Францію на кораблі, який безслідно зник у морі.

Існує легенда, що Еме захопили пірати, продали її в гарем османського султана Абдул-Гаміда I і вона стала матір'ю султана Махмуда II. Вперше цю версію висловив 1923 року Б. Мортон, який у книзі «Прихована імператриця» ототожнив Еме дю Бюк із Накшиділь Султан[5], сьомою дружиною султана Абдул-Гаміда I[6]. Однак відомо, що Накшиділь народилася 1766 року[7] і була на десять років старшою від Еме. Накшиділь потрапила до Стамбула в ранньому дитинстві і її виховувала в одному з палаців султанської сім'ї[8] Есма-султан[en], сестра Абдул-Гаміда I[9]. Крім того, всі троє дітей Накшиділь — Мурад (1783[6]—1784[9]/1785[6]), Махмуд (1785[10]—1839) і Саліха (1786—1787[7]) — народилися за кілька років до того, як корабель з Еме пропав у морі.

Легенді про «кузину» імператриці Жозефіну де Богарне, яка стала «царицею Сходу» на зразок Роксолани, присвячено декілька історичних романів (наприклад, «Маріанна у вогняному вінку» Жульєтти Бенцоні[11]). Еме часто показують як французьку патріотку і католичку, яка заради високих ідеалів заточила себе в гаремі. Принц Михайло Грецький[ru] (онук Георга I) видав 1983 року роман «Султана», який кілька років по тому екранізовано під назвою «Сила пристрасті[ru]».

Див. також

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Bulletin de la Société archéologique et historique de Nantes et de Loire-Atlantique. Vol. 91 (1952), P.XI.
  5. B.A. Morton. The Veiled Empress: An Unacademic Biography". — G.P. Putnam's Sons, 1923.
  6. а б в Süreyya, 1 Cild, 1996.
  7. а б Alderson, 1956, table XLIV.
  8. Sakaoğlu, 2008.
  9. а б Sarıcaoğlu, 2006.
  10. Uluçay, 1985.
  11. Juliette Benzoni. Marianne, the Crown of Fire. — Heinemann, 1976. — 273 с. — ISBN 0434066133, 9780434066131.

Література