Вихованець клубу «Корінтіанс» зі свого рідного міста Сан-Паулу. В цій же команді і розпочав дорослу кар'єру, взявши участь в 11 матчах чемпіонату. Але так і не ставши основним гравцем був відданий в оренду в «Ріо-Бранко». Лише після повернення в рідний клуб закріпився у його складі. З ним у 1998 та 1999 року виборов титул чемпіона Бразилії, а 2000 року допоміг виграти перший розіграш клубного чемпіонату світу.
Влітку 2001 за 7,1 млн євро бразилець перейшов у «Боруссію» (Дортмунд)[3], з якою у першому ж сезоні виграв чемпіонат Німеччини[4], а також дійшов до фіналу Кубка УЄФА, де його клуб програв нідерландському «Феєнорду» (2:3)[5]. В подальшому у складі «джмелів» Евертон провів ще три сезони, теж будучи основним гравцем, але клуб більше не здобував серйозних результатів, хоча і дійшов до фіналу літнього Кубка німецької ліги 2003 року. Загалом в Дортмунді бразилець за цей час забив 47 голів і віддав 17 результативних передач у 119 матчах Бундесліги, також забив 3 голи у 7 іграх Кубка Німеччини та 4 голи у 27 виступах на європейській арені. Його особисто найуспішнішим сезоном став сезон 2003/04, коли він з 16 голами і разом з Яном Коллером став найуспішнішим бомбардиром «Боруссії»[6].
В липні 2005 року через фінансові проблеми «Боруссії», бразильця за 3,5 мільйони євро було продано в іспанський клуб «Реал Сарагоса». У Прімері він дебютував 28 серпня в матчі проти столичного «Атлетіко Мадрид» (0:0) і у першому сезоні, створивши якісну пару нападників із аргентинцем Дієго Міліто, з 12 голами у 37 іграх він посів 7-ме місце у списку найкращих бомбардирів чемпіонату разом з Фернандо Торресом, а «Сарагоса» зайняла 11 місце в чемпіонаті, а також стала фіналісткою Кубка Іспанії, де у вирішальному матчі Евертон забив гол у ворота «Еспаньйола», але його клуб розгромно поступився 1:4. Тим не менше, в другому сезоні 2006/07, через прихід Пабло Аймара, а також набір форми Серхіо Гарсією, Евертон перестав бути стабільним основним форвардом і забив лише 6 голів в 27 матчах.
Влітку 2008 року в команді з'явився ще один бразильський форвард Рікарду Олівейра, що ставило під сумнів подальші перспективи Евертона і 14 липня 2007 року його було віддано в оренду на сезон до тодішнього чемпіона Німеччини, клубу «Штутгарт». Втім у складі «швабів» бразилець не зумів повторити свої попередні результати, які ван мав у Бундеслізі, і забив лише 1 гол у чемпіонаті до 28 січня 2008 року, коли його оренда була припинена достроково[7]. В результаті другу половину сезону бразилець провів в оренді в іспанському «Еспаньйолі»[8].
Після закінчення терміну оренди влітку 2008 року Евертон повернувся до «Сарагоси», що за час відсутності бразильця встигла вилетіти до Сегунди. Там Евертон в сезоні 2008/09 у 36 матчах забив 28 голів, лише на один відставши від Ніно з «Тенеріфе», який став найкращим бомбардиром турніру. Цей результат дозволив команді Евертона повернутись до Прімери, але там у першій половині сезону 2009/10 він забив лише 2 голи в 11 іграх, через що залишив клуб в зимову перерву.
22 лютого 2010 року став гравцем «Палмейраса»[9], де провів увесь наступний рік, після чого тривалий час залишався без контракту. Лише 17 липня 2011 року Евертон підписав контракт з грозненським «Тереком». Дебютував у складі нової команди в матчі 20-го туру Прем'єр-ліги Росії проти московського «Динамо» і відзначився забитим м'ячем[10]. Втім в подальшому не зумів стати основним гравцем і 9 січня 2012 року залишив «Терек»[11].
В середині січня 2012 року уклав контракт з катарським футбольним клубом «Аль-Аглі» з міста Доха[12], де теж не закріпився і у серпні став гравцем бразильського клубу «Америка Мінейро» з міста Белу-Орізонті, що грав у Серії Б. Там Евертон виступав до кінця року, а весь 2013 рік залишався без команди.
Згодом поїхав зі збірною і на Золотий кубок КОНКАКАФ 2003 року у США та Мексиці, де разом з командою здобув «срібло». Програний фінальний матч проти Мексики (0:1) став останнім для Евертона у футболці «пентакамеонів». Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у формі головної команди країни 7 матчів.
