* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
Володимир Володимирович Дурдін (26 квітня 1956, Омськ, РРСФР, СРСР — 28 травня 1990[1], Латвійська РСР) — радянський хокеїст, нападник або захисник. Рекордсмен клуба «Динамо» (Рига) за кількістю проведених матчів у вищій лізі СРСР.
Вихованець омської хокейної школи (перший тренер — Роберт Чудінов). Два сезони захищав кольори місцевої команди майстрів «Шинник». Наприкінці сезону 1975/1976 гравця силового плану з митєвим і потужним кидком запросив клуб вищої ліги «Динамо» (Рига). У латвійському колективі починав центральним нападником, але згодом перекваліфікувався у захисника. За 14 сезонів в елітному дивізіоні провів 590 матчів, що є найкращим показником серед гравців клубу. Грав під керівництвом Віктора Тихонова, Евалда Грабовського[ru] і Володимира Юрзінова. Срібний призер чемпіонату СРСР 1988 року. Майстер спорту СРСР.
1989 року перейшов до фінської команди «Ессет» (Порі). За підсумками сезону клуб став переможцем другого дивізіону і здобув путівку до елітної ліги. Володимир Дурдін увійшов до символічної збірної турніру (разом з Яромиром Шинделом, Тапіо Лево, Арто Хейсканеном, Олексієм Фроликовим і Арто Яванайненом). Навесні з ним був укладений новий контракт, але вранці 28 травня 1990 року загинув в автомобільній аварії між Лігатне і Сігулдою[4].
Брат-близнюк Михайло Володимирович Дурдін (26.05.1956) тринадцять сезонів захищав кольори «Авангарда». Бомбардир № 15 в історії команди (142 закинуті шайби). Також грав за СКА (Новосибірськ)[5]. Син Сергій Володимирович Дурдін (01.01.1980) виступав за юнацьку, молодіжну і національну збірні Латвії. У Східноєвропейській хокейній лізі був гравцем «Металурга» (Лієпая) і «Риги-2000» — 135 матчів (29+21). Чотири сезони грав у лігах Північної Америки. Зокрема, у Американській хокейній лізі провів 2 гри, в Інтернаціональній лізі — 79 («Форт-Вейн Кометс»)[6].
Омський «Авангард» вважає Володимира Дурдіна одним з найкращих своїх вихованців, — і не зважаючи на те, що за клуб провів лише два сезони у першій лізі — светр з номером «19», під яким він тут виступав, розташований під стелею омського палацу спорту.