Дуглас Слокомб
англ. Douglas Slocombe
Дата народження	10 лютого 1913(1913-02-10)[1][2][…]
Місце народження	Патні[d], Metropolitan Borough of Wandsworthd, Лондонське графство, Англія, Сполучене Королівство
Дата смерті	22 лютого 2016(2016-02-22)[4][1][…] (103 роки)
Місце смерті	Лондон, Велика Британія[5]
Громадянство	Велика Британія  Сполучене Королівство
Професія	оператор-постановник, кінооператор
Членство	Британське товариство кінематографістівd
Нагороди
IMDb	ID 0005878

Дуглас Слокомб (англ. Douglas Slocombe; 10 лютого 1913 — 22 лютого 2016) — британський кінооператор, ветеран британського кінематографа.

Його першими фільмами були кілька комедій на Ealing Studios, де помітними фільмами були «Добрі серця та корони» (1949), «Людина у білому костюмі» (1951), «Банда з Лавендер Хілл» (1951) та The Titfield Thunderbolt (1953). .

Його робота як оператор включає фільми «Пообіцяй їй що-небудь» (1965), «Бал вампірів» (1967), «Пограбування» (1967), «Пограбування по-італійськи» (1969), «Нижинський» (1980), неофіційний фільм про Джеймса Бонда «Ніколи не говори „ніколи“» (1983) і перші три фільми франшизи про Індіана Джонса між 1981 і 1989 роками.

Він був номінований на премію «Оскар» за фільми «Подорожі з моєю тіткою» (1973), «Джулія» (1977) та «Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега». Він також лауреат премії BAFTA за фільми «Слуга» (1963), «Великий Гетсбі» (1974) і «Джулія», і ще був номінований за фільми «Гармати при Батасі» (1964), «Блакитний Макс» (1966), «Лев взимку» (1968), «Подорожі з моєю тіткою» (1973), «Ісус Христос — суперзірка» (1973), «Роллербол» (1975), «Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега» (1981) та «Індіана Джонс і Храм Долі» (1984).

Він також виграв премію Британського Товариства Кінооператорів п'ять разів, стільки ж і премій Lifetime Achievement у 1995 році.

2008 року був нагороджений орденом Британської імперії.

Згадується у книзі «Бесіди з кінооператорами» (англ. Conversations with Cinematographers) Девіда Елліс, опублікованій в американському видавництві Scarecrow Press.