Стрічка Рефна наповнена всілякими відсиланнями до класики кіноекрану 1970-1980-х років, зокрема, до «Дня сарани[en]» та «Жити й померти в Лос-Анджелесі»[13][14]. За зізнанням режисера, під час розробки «Драйву» він надихався фільмами «Постріл впритул», «Двосмугове шосе» і «Водій»[15]. Витончена операторська робота Ньютона Т. Сігела віддає данину поваги роботам Жана-П'єра Мельвіля[15].
Картина була прихильно сприйнята більшістю світових кінокритиків, особливо були відзначені акторські роботи Раяна Гослінга та Альберта Брукса, а також вкрай вдало підібраний музичний ряд. «Драйв» був одним з основних претендентів на премію «Оскар» в основних категоріях, але кіноакадеміки висунули його в єдиній технічній номінації «Найкращий звуковий монтаж». Співпраця Гослінга і Рефна пізніше вилилася в новий проєкт режисера — трилер «Лише Бог прощає» (2013), у якому Рефн продовжує розвивати тематику, порушену в «Драйві».
В Україні прем'єра відбулась 11 листопада 2011 року[16]. Переклад та озвучення українською мовою зроблено студією «Цікава ідея» на замовлення Hurtom.com у січні 2013 року у рамках проєкту «Хочеш кіно українською? Замовляй!»[17].
Сюжет
Теглайн фільму: «Деякі герої реальні». Картина присвячена іменитому чилійському постановнику Алехандро Ходоровскі і в деяких моментах запозичує екзистенціальні елементи його робіт[13].
Чудовий гонщик — вдень він виконує каскадерські трюки на знімальних майданчиках Голлівуду, а вночі веде ризиковану гру. Але один небезпечний контракт — і за його життя призначена нагорода. Тепер, щоб залишитися живим і врятувати свою чарівну сусідку, він повинен робити те, що вміє найкраще — віртуозно втікати від переслідування...
Безіменний Водій (Раян Гослінг) вдень працює автомеханіком і підробляє каскадером, а вночі займається перевезенням грабіжників з місць злочинів. Його навички водіння й акуратність припадають до місця, коли він допомагає двом злочинцям втекти від поліції і довозить їх до переповненого фанатами паркінгу в «Стейплс-центр», де якраз закінчився баскетбольний матч команди Лос-Анджелес Кліпперс. Успішно замаскувавшись під уболівальника, у натовпі він залишає стадіон.
Водій працює анонімно, ніколи не допомагаючи одним і тим самим людям двічі. Він тільки перевізник і не бере до рук зброю. Умови співпраці єдині: на пограбування виділяється всього п'ять хвилин, після чого він їде.
Шеннон (Браян Кренстон) — власник гаража, в якому днями працює Водій. Шеннон бачить явний талант Водія до керування автомобілями, і просить 300 тисяч доларів у кримінального авторитета Берні Роуза (Альберт Брукс). Як причину позики таких великих грошей Шеннон називає купівлю вживаного автомобіля для участі в автоперегонах. Роуз погоджується позичити грошей, але тільки якщо він сам поспостерігає за Водієм і побачить, на що той здатний. Бізнес-партнером Берні є єврейський злочинець Ніно (Рон Перлман), який не довіряє Шеннону.
У місцевому супермаркеті Водій знайомиться з Айрін (Кері Малліган) та її сином Бенісіо (Кейден Ліос), які виявляються його сусідами по будинку. Пізніше Водій починає проводити більше часу з цією сім'єю і навіть вечеряє разом зі Стандардом, який повернувся з в'язниці (Оскар Айзек), — батьком Бенісіо і чоловіком Айрін. Стандард, який заборгував гроші за кришування (захист у в'язниці від нападок інших ув'язнених) албанському гангстеру на прізвисько «Кухар» (Джеймс Бібері), починає тісно співпрацювати з Водієм після того, як той запропонував йому свою допомогу в погашенні боргу. Люди Кухаря б'ють Стандарда і погрожують йому розправою над Айрін і Бенісіо, якщо той не пограбує ломбард. Бланш (Крістіна Гендрікс), дівчина, яка працює на Кухаря, також бере участь у пограбуванні. Операція зривається, Бланш виносить гроші, але Стандарда вбивають на виході з будівлі. Водій довозить Бланш до найближчого мотелю і дізнається у неї, хто причетний до провалу пограбування. Дівчина зізнається, що Кухар спеціально підлаштував зрив операції для усунення Стандарда і захоплення більшої кількості грошей. Після одкровення Бланш у номер вриваються двоє чоловіків і вбивають її, перш ніж Водій ліквідує нападників.
Водій знаходить Кухаря у стрип-клубі, той пояснює, що за всім цим стояв Ніно, і просить його не вбивати. Водій відпускає його і вирушає на пошуки Ніно. Водночас Ніно розповідає Берні, що гроші, які були в ломбарді, належали мафії. У страху помсти Берні вбиває Кухаря і наказує Ніно подбати про Водія, тоді як сам Роуз обіцяє ліквідувати Шеннона.
У будинок до Водія Ніно підсилає кілера, який не справляється з поставленим завданням і гине в присутності Айрін, забитий до смерті Водієм. Берні Роуз смертельно ранить Шеннона небезпечною бритвою, смерть якого у власному гаражі застає Водій.
Водій переслідує Ніно і скидає його машину з обриву. Важко поранений, той вилазить з машини й кидається в океан, де його топить Водій, потім він дзвонить Роузу і домовляється про зустріч у китайському ресторані. Водій робить останній дзвінок Айрін, у якому прощається з нею і дякує за все, що між ними було. У ресторані Роуз обіцяє Водієві, що Айрін і Бенісіо будуть у безпеці, якщо той віддасть викрадені з ломбарду гроші. Водій каже, що гроші знаходяться в багажнику його машини. Вони вирушають на парковку, Водій віддає злочинцеві гроші, після чого Берні встромляє тому ніж у живіт. Поранений Водій вбиває Роуза ударом ножа в область серця і насилу сідає в машину. Того ж вечора Айрін стукає у двері квартири Водія, але не чекає жодної відповіді. Кінець фільму залишається відкритим і невизначеним — Водій виїжджає з нічного міста на своєму автомобілі, залишивши нещасливу сумку з грошима поруч з убитим Берні Роузом.
Режисер фільму Ніколас Віндінг Рефн радився з Гаспаром Ное, як зробити сцену тупцювання голови звірячою і реалістичною[18]. Сцена була сильно урізана під час монтажу, оскільки Американська асоціація кінокомпаній визнала її занадто жорстокою[18].
Спеціально для знімання було виготовлено кілька реплік наручного годинника головного героя (модель Patek Philippe Calatrava 5196G). Одну з реплік Гослінг надалі залишив собі на пам'ять.
Саундтрек
Рефн обрав Джонні Джуела з Desire і Chromatics для написання музики до фільму. Джонні хотів, щоб електронна музика була абстрактною, щоб глядачі могли бачити світ з точки зору Водія[19]. Коли Рефн переглядав каталог робіт Джуела, він вибрав «Under Your Spell» і «Tick of the Clock». Під час кульмінації фільму грає ключова пісня «A Real Hero» про становлення «справжньою людиною і справжнім героєм», бо саме тоді Водій проявляє обидві ці характеристики[20].
Хоча в саундтреку використовувалася музика Джонні Джуела, в останню хвилину студія найняла композитора Кліффа Мартінеса, щоб той імітував стиль та атмосферу гуртів Джуела Chromatics та Glass Candy[21]. Рефн дав зразки пісень, які йому сподобалися, і попросив Мартінеса наслідувати звучання, внаслідок чого вийшов «свого роду синтезаторнийєвропоп у стилі ретро 80-х». Монтажер Мет Ньюман запропонував пісню для вступних титрів «Nightcall» французького електронного музиканта Kavinsky[22]. Більша частина саундтрека була написана Мартінесом. Рефн був особливим шанувальником його ембієнтної музики в саундтреку до фільму «Секс, брехня і відео»[23].
Джуел переробив свій невикористаний саундтрек у Themes for an Imaginary Film, дебютний альбом його стороннього проєкту Symmetry[24].
CD Drive (Original Motion Picture Soundtrack) було випущено Lakeshore Records 27 вересня 2011 року та отримав позитивні рецензії. Зазначалося, що фільм не досяг би потрібної атмосфери без цієї музики[25][26].
У жовтні 2014 року саундтрек був перероблений для трансляції фільму на телеканалі BBC. У новому саундтреку було включено музику таких виконавців, як Chvrches, Banks, Bastille, Ерік Прідз, SBTRKT і Лора Мвула[27].
Фільм послужив великим джерелом натхнення для розробників гри Hotline Miami. Ім'я Ніколаса Віндінга Рефна згадано в окремій графі в титрах.
Критика
Фільм отримав загалом позитивні відгуки: Rotten Tomatoes дав оцінку 93 % на основі 231 відгуку від критиків (середня оцінка 8,3/10) і 78 % від глядачів із середньою оцінкою 3,9/5 (72,813 голосів)[28], Internet Movie Database — 7,9/10 (259 507 голосів)[2], Metacritic — 79/100 (40 відгуків криків) і 7,6/10 від глядачів (805 голосів)[29].
Касові збори
Під час показу, що стартував 16 вересня2011 року, протягом першого тижня фільм показали у 2,886 кінотеатрах і він зібрав $11,340,461, що на той час дозволило йому зайняти 3 місце серед усіх прем'єр. Показ протривав 146 днів (20,85 тижня) і закінчився 9 лютого2012 року, зібравши у прокаті у США $35,060,689, а у світі — $41,114,477, тобто $76,175,166 загалом при бюджеті $15 млн[3].
↑Stephen Whitty (15 вересня 2011). Drive review: Pedal to the metal(англ.). NJ Advance Media. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 7 вересня 2020.
