PROFILPELAJAR.COM

Доротея Сусанна Пфальцька
Доротея Сусанна Пфальцька
нім. Dorothea Susanne von der Pfalz
	Доротея Сусанна Пфальцька Портрет Доротеї Сусанни пензля Крістофа Лотлоффа, 1575, Бібліотека герцогині Анни Амалії
1-а герцогиня-консорт Саксен-Веймару
Початок правління:	1565
Кінець правління:	2 березня 1573
Попередник:	не було
Наступник:	Софія Вюртемберзька
Дата народження:	15 листопада 1544
Місце народження:	Зіммерн
Дата смерті:	8 квітня 1592 (47 років)
Місце смерті:	Веймар
Поховання	St. Peter und Pauld
Чоловік:	Йоганн Вільгельм
Діти:	Фрідріх Вільгельм, Йоганн, Сибілла Марія, Марія
Династія:	Віттельсбахи, Ернестинська лінія Веттінів
Батько:	Фрідріх III
Мати:	Марія Бранденбург-Кульмбахська
	Доротея Сусанна Пфальцька у Вікісховищі

Доротея Сусанна Пфальцька (нім. Dorothea Susanne von der Pfalz, 15 листопада 1544 — 8 квітня 1592) — пфальцька принцеса з династії Віттельсбахів, донька курфюрста Пфальцу Фрідріха III та принцеси Марії Бранденбург-Кульмбахської, дружина герцога Саксен-Веймару Йоганна Вільгельма.

Біографія

Народилась 15 листопада 1544 року у Зіммерні. Була шостою дитиною та третьою донькою в родині Фрідріха Пфальц-Зіммернського та його першої дружини Марії Бранденбург-Кульмбахської. Мала старших братів Людвіга, Германа Людвіга та Йоганна Казимира й сестер Альберту та Єлизавету. Згодом сімейство поповнилося п'ятьма молодшими дітьми, з яких троє досягли дорослого віку. Зіммерном в той час правив їхній дід Йоганн II.

Батько отримав добру освіту, був ветераном війни з турками, однак родина перебувала у скрутних умовах й вела бідне та замкнуте життя.^[2] Становище покращилося, коли у 1557 році Фрідріх успадкував Зіммернське пфальцграфство, а у 1559 — став курфюрстом Пфальцу.

У 15 років Доротею Сусанну видали заміж за 30-річного саксонського герцога Йоганна Вільгельма. Весілля відбулося 15 червня 1560 року у Гайдельберзі. Наречений керував землями разом зі своїми братами. У 1565 році після переділу територій він отримав Саксен-Веймар.

Мешкала родина, в основному, у Веймарі. У подружжя народилося п'ятеро дітей, з яких живими були:

Фрідріх Вільгельм (1562—1602) — герцог Саксен-Веймару з 1573 року, в першому шлюбі з Софією Вюртемберзькою,в другому шлюбі з Анною Марією Пфальц Нойбурзькою, мав дванадцятеро дітей;
Сибілла Марія (1563—1569) — прожила 5 років;
Йоганн (1570—1605) — герцог Саксен-Веймару у 1602—1605 роках, був одруженим із Доротеєю Марією Ангальтською, мав дванадцятеро дітей;
Марія (1571—1610) — настоятелька Кведлінбурзького монастиря з 1601 року.

Доротея Сусанна втратила чоловіка у березні 1573 року. Після його смерті мешкала у так званому Новому Домі за межами Веймару.^[3] Згодом жила у збудованому для неї вже у Веймарі Червоному Замку.^[4]^[5]

У 1581 році клопоталася про укладення шлюбу старшого сина із вюртемберзькою принцесою.^[6]

Померла 8 квітня 1592 року. Була похована у міській церкві Веймару.^[7] Частково зберіглася епітафія герцогині, в якій вона називається «вірною покровителькою церкви та шкіл».^[8]

Генеалогія

Йоганн I

Йоганна Нассау-Саарбрюкенська

Крістоф I

Отілія фон Катценельнбоген

Фрідріх I

Софія Ягеллонка

Альбрехт IV

Кунігунда Австрійська

Йоганн II

Беатріса Баденська

Казимир Бранденбург-Кульмбахський

Сусанна Баварська

Фрідріх III

Марія Бранденбург-Кульмбахська

Доротея Сусанна

Примітки

↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #102360847 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ August von Kluckhohn: Friedrich III., zubenannt der Fromme, Kurfürst von der Pfalz. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 7, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 606–612. [1] [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
↑ Staatliche Museen zu Berlin: Restaurierte Kunstwerke in der Deutschen Demokratischen Republik, Verband Bildender Künstler der DDR, 1979, стор. 180.
↑ Червоний замок [2] [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
↑ Герби Червоного замку [3] [Архівовано 25 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
↑ Anne-Simone Knöfel: Dynastie und Prestige: Die Heiratspolitik der Wettiner, Böhlau Verlag Köln Weimar, 2009, стор. 438.
↑ Міська церква Веймару [4] [Архівовано 7 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ Elisabeth Asshoff: Der Cranachaltar und die Epitaphien der Stadtkirche St. Peter und Paul zu Weimar. Wartburg Verlag, Weimar 2014, ISBN 978-3-86160-268-2, стор. 45–47.