Дора Мей Бродбент народилася 7 лютого 1923 року в місті Саутпорт (графство Мерсісайд), зросла в селі під Олдемом. Батько, Альберт Бродбент, володів невеликим млином, але розорився. Мати, Джорджина Гілл[6] (пом. 1963), володіла магазином одягу в цьому місті. Ще в дитинстві Дора виявила схильність до театральної майстерності, зокрема, ще дитиною вона була вправною в пантомімі[7], вперше на сцені з'явилася в 12 років[8]. Під час Другої світової війни Дора вступила до Національної асоціації служби розваг[en][9] і виступала для британських солдатів, які воюють в Італії. 1945 року Дора повернулася до Англії і стала грати ролі в провідних театрах Вест-Енду. Драматург Ноел Ковард підібрав молодій актрисі сценічний псевдонім Дора Браянт, який дівчина і прийняла. Однак через помилки зникла остання буква т, і актриса стала відома як Дора Браян. Причиною появи саме цього псевдоніма став погляд, що впав на коробку сірників Bryant and May[en].
Миттєво впізнавана за голосом, який став візитівкою її виступів, вона перенесла багато зі свого театрального досвіду у фільми, граючи переважно допоміжні ролі. Вона часто грала жінок легкої поведінки — наприклад, у «Занепалому кумирі» (1948), одному з її найперших фільмів, та «Синій лампі» Ілінга (1950). Так само вона з'явилася в стереотипних жіночих ролях в інших фільмах, наприклад, «Дарований кінь» (1952), «Герої вутлого суденця» (1955), «Зелена людина» (1956) і «Сержант Керрі» (1958).
1964 року Дора Браян випустила свій музичний альбом з простою назвою «Дора»[10].
1972 року Дора, її чоловік і їх троє дітей, перебуваючи в Іспанії, потрапили в серйозну автомобільну аварію[11].
Деякий час Дора з чоловіком володіли готелем «Кларджес» на узбережжі у Брайтоні (цей готель був головною локацією у фільмах «Продовжите, коли вам буде зручно[en]» (1971) і «Так тримати, дівчата[en]» (1973)[12]), але бізнес не пішов і його довелося продати, пара залишила собі одну квартиру з видом на море в цьому будинку, де й прожили значну частину життя[7].
1987 року світ побачила автобіографія акторки According To Dora («Згідно з Дорою»).
До 2009 року Браян не вставала з інвалідного візка і переїхала в будинок для літніх людей у місті Гоув[en][13]. 13 вересня 2013 року в музеї села Роттінґдін[en] відкрилася експозиція, присвячена Дорі Браян[7].
Дора Браян померла 23 липня 2014 року у віці 91 року в будинку для літніх людей в Гоуві[9]. Церемонія прощання пройшла в церкві Святого Георгія[en], тіло актриси було піддано кремації, останки поховані в Брайтоні[14].
Особисте життя
1954 року Дора Браян вийшла заміж за гравця в крикет Білла Ловтона[en] (1920—2008), з яким познайомилася ще в 1940 році[11]. Пара прожила в шлюбі 54 роки до смерті Білла 14 серпня 2008 року. У Дори і Білла було троє дітей (ще троє померли відразу після народження), причому двоє прийомних: сини — Вільям (нар. 1962, рідний) і Деніел[7], дочка — Джорджина (названа на честь матері). Джорджина в 36 років померла від алкоголізму, і сама Дора в кінці 1970-х — початку 1980-х років перебувала в товаристві анонімних алкоголіків[8].
.svg){kind=small}
