Демиденко Сергій Володимирович

Демиденко Сергій Володимирович
 Полковник
Загальна інформація
Народження10 грудня 1972(1972-12-10)
Чирчик, Узбецька РСР
Смерть9 травня 2014(2014-05-09) (41 рік)
Маріуполь, Україна
(загиблий у бою)
ПохованняСамарівський район
ГромадянствоУкраїна Україна
Псевдо«СВД»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військТериторіальна оборона
Формування
Війни / битви
Командування
заступник командира батальйону
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Сергі́й Володи́мирович Демиденко (10 грудня 1972, Чирчик, Ташкентська область, Узбецька РСР — 9 травня 2014, Маріуполь, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, полковник (посмертно) Збройних сил України, захисник Маріуполя.

Життєпис

Мешкав у с. Гвардійське (нині Зарічне) на Дніпропетровщині.

З формуванням 20-го батальйону територіальної оборони «Дніпропетровськ» (в/ч В2231 ЗСУ) Сергій Демиденко був призначений заступником командира батальйону.

8 травня 2014 року рота 20-го батальйону тероборони прибула на підсилення у Маріуполь. Зранку наступного дня підполковник Демиденко виїхав до міського управління міліції, де на 3-му поверсі проводилась нарада начальника управління Валерія Андрущука з командирами силових підрозділів. У цей час почалась спроба штурму Маріупольського міського управління міліції озброєними бойовиками групи «Мангуста». Командири підрозділів викликали підкріплення, тим часом бойовики зайняли перший поверх. Підполковник Демиденко вибіг у коридор і почав відстрілюватись у відповідь з автомату Калашникова. Оборонці міськуправління забарикадували прохід на 3-й поверх. Демиденко разом із заступником начальника міліції Миколою Побойним та представником штабу ОК «Південь» Андрієм Дерміним зайняли позицію в приймальні, на трьох був один автомат. Демиденко виглянув у вікно і побачив двох озброєних чоловіків, і в цей момент був вбитий снайпером з протилежної будівлі[1].

Цього дня в бою з терористами загинули Богдан Шлемкевич (НГУ), Родіон Добродомов («Азов»), Олег Ейсмант (20 БТО), Михайло Єрмоленко (патрульна служба МВС) і Віктор Саєнко (начальник ДАІ)[2].

Коли вибивали бойовиків з будівлі, зайнялася пожежа, українських офіцерів евакуювали, серед терористів були вбиті, поранені і затримані, управління згоріло. Тіло підполковника Демиденка сильно обгоріло, протягом місяця проводились експертизи з ідентифікації.

Церемонія прощання відбулася 12 червня біля будинку Дніпропетровської ОДА[3]. Похований в селі Вільне Самарівського району.

Без Сергія залишилися дружина і троє дітей.

Нагороди

15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[4].

Вшанування пам'яті

8 травня 2015 року в Маріуполі на вул. Георгіївській відкрито меморіальну дошку на честь міліціонерів і військовослужбовців, які загинули під час захисту Маріупольського міськуправління міліції[5][6].

Примітки

  1. Захисники Маріуполя. Пекучі спогади, що не полишають душу[недоступне посилання]
  2. 9 травня 2014-го вони першими вступили в бій за український Маріуполь [Архівовано 28 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Дніпропетровськ попрощався з загиблим в АТО бійцем. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 1 червня 2017.
  4. Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. У Маріуполі відкрито меморіальну дошку на честь міліціонерів і військовослужбовців, загиблих 9 травня 2014 року. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 1 червня 2017.
  6. У Маріуполі вшанували шістьох героїв, загиблих три роки тому. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 1 червня 2017.

Джерела

Посилання